Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Утопія та антиутопія у світовій літературі - Coggle Diagram

- - - - у комедіях Аристофана (як сатиру на утопічну державу Платона);
      - у творах багатьох письменників XVII-XVIII століття як своєрідну поправку на реальність до утопії Т. Мора, Ф. Бекона, Т. Кампанелли, де вони в більшості випадків виступали лише як сатиричний допоміжний засіб деологічного і практичного коментарю до утопічних побудов;
      - у фантастичних творах письменників XIX століття (М. Шеллі "Франкенштейн", С. Батлер "Едін", "Повернення в Едін", Г. Уеллс "Машина часу", "Сучасна утопія" та інші).
      - До антиутопії першої половини XX століття традиційно відносили романи "Ми" Є. Замятіна, "Сонячна машина" В. Винниченка, "Котлован" А. Платонова, "Цей дивовижний світ" О. Хакслі, "Безглузда погоня" Ф. Уррена, "1984" Дж. Оруелла.
      - Одним із найвідоміших творців антиутопії у світі вважають В. Голдінга. Ідеї, які висуває письменник, багато в чому збігаються з фундаментальними положеннями філософії екзистенціалізму. Привабливість цієї філософії для покоління Голдінга, – покоління, що пережило кошмари однієї війни, щоби невдовзі зіштовхнутися із загрозою нової, куди страшнішої, – полягає насамперед у тому, що вона намагається осмислити проблему людини, взятої в критичній, кризовій ситуації – так би мовити, на краю безодні.
      - Джордж Орвелл – автор поняття «холодна війна», але найбільше він став відомим за культовим антиутопічним романом «1984» та повістю «Скотний двір».
      - На межі ХІХ-ХХ ст. і протягом усього ХХ ст. українські письменники створили яскраві зразки жанрів утопії та антиутопії. У романі «Сонячна машина» (1928) В. Винниченка, «Повісті про санаторійну зону» (1924) М. Хвильового, романі «Місто» (1927) В. Підмогильного, поемі «Гея» (1924) В. Самійленка та ін. взаємодіють елементи утопії та антиутопії, зумовлені соціалістичними експериментами 1920-1930-х років.
- - - - “Бідність народу - оплот монархії. Багатство і свобода ведуть до непокори і презирства влади. Вільна і багата людина нетерпляче переносить несправедливий і деспотичнийу ряд. Нужда і злидні позбавляють бадьорості навіть самого хороброго, притупляють розум, привчають переносити рабство і під постійним тиском своїм віднімають у нього ту енергію, яка необхідна для того, щоб скинути з себе ярмо.”
      - “Допускати, щоб хто-небудь один жив серед достатку, задоволення і насолоди, а інші всюди стогнали і плакали - це значить бути сторожем не королівства, а в'язниці.”
      - “Людське життя за її цінності не можна врівноважити з усіма благами світу.
        Як тільки заведуться в судах ці два лиха, пристрасть і користолюбство, вони негайно порушують будь-яку справедливість, цей найміцніший нерв держави.”
    - - “Всякий, хто замість одного колоса або одного стебеля трави зуміє виростити на тому ж полі два, надасть людству і своїй батьківщині велику послугу, ніж усі політики, взяті разом.”
      - “Ви ясно довели, що невігластво, лінощі і пороки є часом корисними якостями законодавця; що закони найкраще пояснюються, тлумачаться і застосовуються на практиці тими, хто найбільше зацікавлений і здатний перекручувати, заплутувати їх.”
  - - - “Казати правду в часи всезагальної брехні – це екстремізм.”
      - “Війна – це спосіб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумнішим.”
      - “І якщо всі приймають брехню, нав’язану партією, якщо в усіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії і стає правдою…”
      - “Якщо дотримуєшся дрібних правил, можна порушувати великі.”
      - “Абсолютно біле, як і абсолютно чорне, здається якимось дефектом зору.”
      - “Щоби бачити те, що відбувається прямо перед вашим носом, необхідно відчайдушно боротися.”
      - “Якщо ти в меншості – і навіть в однині, – це не означає, що ти божевільний.”
    - - “Джерело права — сила, право — функція від сили. І ось — дві чаші: на одній — грам, на іншій — тонна, на одній — «я», на іншій — «Ми», Єдина держава. Чи не ясно: допускати, що у «я» можуть бути якісь «права» по відношенню до Держави, і допускати, що грам може врівноважити тонну, — це зовсім одне і те ж. Звідси — розподіл: тонні — права, граму — обов'язки; і природний шлях від нікчемності до величі: забути, що ти — грам і відчути себе мільйонної часткою тонни…”