Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Функціональні стилі сучасної української літературної мови - Coggle Diagram

- - - - ясність
      - Точність і лаконічність
      - аргументація та переконання тверджень
    - - науково-популярний
      - науково-навчальний
      - власне-науковий
  - - - регулювально-імперативний характер;
      - документальність (кожний офіційний папір
      - повинен мати характер документа);
      - стабільність (тривалий час зберігає традиційні
      - форми);
      - стислість,
      - чіткість;
      - висока стандартизація значної частини висловів;
      - сувора регламентація тексту.
    - - використання
        та адміністративно-
        канцелярської термінології.
      - Відсутність емоційно-експресивної лексики і
        будь-якої мовної індивідуальності автора.
      - обмежена синонімія
  - - - найхарактерніша ознака художнього відтворення
      - дійсності – образність;
      - естетика мовлення, призначення якої – викликати в
      - читача почуття прекрасного;
      - зображуваність (тропи, епітети порівняння,
      - метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо;);
      - конкретно-чуттєве живописання дійсності;
      - відсутня певна регламентація, будь-які приписи;
    - - уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів,
        просторічних елементів, навіть жаргонізмів ;
    - - Епічні
      - Комбіновані
      - Ліричні
      - Драматичні
  - - - безпосередня участь у спілкування;
      - усна форма спілкування;
      - неофіційність стосунків між мовцями
      - використання позамовних чинників (ситуація,
        поза, руки, жести, міміка);
      - невимушеність спілкування;
      - емоційні реакції.
      - використання несловесних засобів (логічних
        наголосів, тембру, пауз, інтонації);
    - - розмовно -офіційний
      - розмовно-побутовий
    - - емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, синоніми та ін.);
      - суфікси суб’єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості);
      - прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);
      - часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (поп-,
      - пона-, поза-);
  - - - доступність мови й формулювань (орієнтація на
      - широкий загал);
      - поєднання логічності доказів і полемічності
      - викладу;
      - сплав точних найменувань, дат, подій,
      - місцевості, учасників;
      - висловлення наукових положень і фактів
      - емоційно-експресивною образністю;
      - широке використання художніх засобів
      - (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.).
    - - синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;
      - лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами,
      - закликами, гаслами ;
      - використовуються емоційно-оцінні слова та перифрази ;
      - уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших
    - - силь ЗМІ
      - наукова-публіцистичний
      - художньо-публіцистичний
  - - - суто церковна термінологія і слова – символи;
      - непрямий порядок слів у реченні та
      - словосполученні;
      - значна кількість метафор, алегорій, порівнянь;
      - наявність архаїзмів.
  - - - -наявність певної
        композиції:
      - -тпочаток, що
        містить звернення
      - -головна
        частина, у якій у якій розкривається зміст листа
      - кінцівка, де
        підсумовується написане, та іноді постскриптум.
    - - Поєднання елементів художнього.публіцистичного та розмовних стилів.