Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Перша Світова Війна - Coggle Diagram

- - - - Галицька битва відкрила російським військам можливість здійснити наступ через Карпатські гори на Угорщину або спрямувати удар через Польщу безпосередньо на Берлін. Був вибраний другий варіант. У час наступу російських військ, Німмечина зосередила свої війська для удару на Варшаву, щоб відволікти російську армію і допомогти австро-угорським союзникам. У результаті німецькі і російські війська зійшлися в зустрічному наступі на фронті в 300 км у районі Івангорода й Варшави. Маючи кількісну перевагу, російські війська розгромили дві армії противників. Шлях на Берлін та Відень був відкритий. Лише вмілі дії німецьких генералів й величезні втрати змогли зупинити російські війська.
        
        На західному фронті німецькі війська підійшли до Парижу й форсували річку Марна. 5-12 вересня 1914 року тут відбулась грандіозна битва. Німецьке командування, вважаючи, що французькі війська не здатні чинити опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачав план Шліффена, а рухатися навпростець. Однак французька армія змогла швидко зосередити значні сили у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини паризького гарнізону, що внесли перелом у перебіг битви, були перекинуті до Марни на міських таксі. Це був перший в історії досвід використання транспорту з військовою метою. До того ж напередодні два німецькі корпуси й дивізія були відправлені у Східну Прусію, що ослабило німецьку армію. Французам вдалося зупинити просування німців та перейти в наступ. За висловом французьких солдатів, відбулося "диво на Марні", у результаті якого Німеччина зазнала поразки. Проте головним результатом став провал плану бліцкригу. Восени 1914 року протягом двох місяців у Північній Франції тривали маневрові бої (їх іронічно назвали "біг до моря"), в ході яких обидві сторони намагалися обійти один одного з флангів. Німецькам військам не вдалося захопити жодного порту на французькому узбережжі. Урешті-решт установилася лінія фронту завдовжки 700 км - від кордонів Швейцарії до протоки Ла-Манш.
        
        У ніч із 15 на 16 жовтня за сприяння турецького уряду німецькі крейсери "Гебен" і "Бреслау" обстріляли міста Севастополь, Одесу, Феодосію й Новоросійськ. Антанта оголосила війну Османській Імперії. Виник російського-турецький кавказький фронт, що простягався на 350 км. Спроби наступу турецької армії були невдалими. У Сарикамиській битві (грудень 1914 - січень 1915 року) російські війська розгромили основні сили Туреччини. Після цього почав масовий геноцид вірмен - померло, за різними оцінками, від 600 000 до 1,5 мільйони вірмен.
  - - - 1 липня 1916 року британське й французьке командування розпочало наступ на річці Соммі. 15 вересня в битві на річці Соммі для підтримки атаки піхоти британська армія застосувала танки (18 машин). Вони повільно повзли, стріляючи з кулеметів у противника. Перелякані німецькі солдати на ділянці фронту в 10 км за п'ять годин просунулися на 4-5 км і зайняли три села. Раніше досягнення таких результатів вимагало тисяч тонн снарядів і десятків тисяч людських життв. Проте навіть застосування танків не допомогло подолати добре укріплену багатокілометрову смугу німецької оборони. У листопаді 1916 року битва на річці Соммі завершилася.
        
        Напередодні війни Німеччина та Австро-Угорщина приділяли значну увагу створенню свого військово-морського флоту, але не змогли випередити держави Антанти. Змінити ситуацію на морі німецьке та австро-угорське командування розраховувало за допомогою широкого застосування порівняно нової зброї - підводних човнів, розгорнувши підводну війну. У перші дні війни підводні човни показали свою ефективність. Так, 22 вересня 1914 року німецький підводний човен "U-9" поблизу узбережжя Нідерландів за одну атаку потопив три британські крейсери, залишившись неушкодженим. У лютому 1915 року Німеччина оголосила води, що омивають Велику Британію, зоною бойових дій. Це означало, що будь-який новйи корабель, навіть нейтральної країни, німецькі підводі човни знищуватимуть без попереджень. На початку травня 1915 року об'єктом атаки став британський лайнер "Лузитанія" із 1960 пасажирами на борту, серед яких було 124 американці. Загинуло 1198 осіб. Уряд США виступив із рішучим протестом, вимагаючи обмежити підводну війну, оскільки, крім людських жертв, вона завдала шкоди торгівлі. Німеччина, не бажаючи йти на конфлікт зі США, віддала наказ не топити пасажирські судна без попередження. Однак командири підводних човнів не дотримувались його. 31 травня - 1 червня 1916 року у Північному морі, біля Ютлендського півострову відбулась єдина за всю війну велика морська битва між британськими та німецькими флотами. У ній взяли участь основні сили флотів - понад 250 суден з обох сторін. Битва завершилась нічиєю.
        
        Кінець 1916 року став поворотнім у цій війні. В усіх країнах-учасницях її затягування призвело до виснаження матеріальних ресурсів, погіршення забезпечення продовольством, наростання незадоволення населення. Солдати на фронтах втомилися від тривалої війни й окопного життя. Поширювалися відмови йти в атаку, солдатські бунти, убивства офіцерів, випадки дезертирств і братання із солдатами противника.
  - - - На початку 1917 року Росію охопила політична криза, викликана загостренням економічних і соціальних проблем, поразками на фронтах і недовріою до правлячих кіл країни. У лютому 1917 року антивоєнні й соціальні виступи в Росії набули значних масштабів і переросли в революцію, у результаті якої було повалено монархію. На початку березня влада перейшла до тимчасового уряду (ТУ), а цар Микола ІІ зрікся престолу. ТУ прагнув провести вибори до Установчих зборів, які визначають майбутні форми правління та державного устрою країни. Однак ліві, зокрема більшовики, очолювані Володимиром Леніним, прагнули продовжити революцію й захопити владу. Виникло двовладдя. Заяви ТУ про вірність забов'язанням перед союзниками у війні й продовження її до перемоги викликали невдоволення в країні. Користуючись цим, більшовики вели агітацію проти ТУ. 24-25 жовтня більшовики здійснили збройне повстання в Петрограді, ТУ було повалено. Розпочався процес встановлення більшовицької диктатури. В той самий час УНР проголосила свою незалежність. Після цього більшовики почали війну проти УНР.
        
        Плани держав Антанти стосовно воєнної кампанії 1917 року передбачали одночасний наступ на всіх європейських ділянках фронту. На східному фронті у квітні-травні 1917 року розпочалися масові братання німецьких і російських солдатів, почастішали дизертирства та непокора офіцерам. Ставлення до революції в Росії в учасниць війни були різні: Франція та Велика Британія боялись виходу Росії з війни, а Німеччина та Австро-Угорщина бачили в цьому єдину можливість для перемоги у війні. Наприкінці 1916 року генеральні штаби держав Антанти вирішили здійснити одночасний наступ на всіх європейських фронтах із метою звільнення своїх територій і союзних країн від ворогів. Командування блоку Центральних держав у планах на 1917 року вирішило дотримуватися оборони. Німеччина покладала надії на підводну війну. На початку 1917 року під час весняної кампанії на Західному фронті в районі міста Реймс за наказом французького командувача генерала Робера Нівеля, який керував операцією, війська Антанти атакували противника. Наступ провалився й увійшов в історію, як "бійня генерала Нівеля". За п'ять тижнів військової операції лише французькі війська зазнали втрати та поранення розміром в 180 тисяч осіб. Ці події викликали обурення у французькій армії, у 16 корпусах відбулися виступи військових. Робера Нівеля усунули з посади. Новий командувач генерал Анрі Філіп Петен жорстокими заходами навів порядок в армії.
        
        У липні-листопаді 1917 року британські та французькі армії здійснили масштабну атаку в районі міста Іпр, намагаючись прорвати німецький фронт. Її результати були несуттєвими, але супроводжувалися значними втратами з обох сторін. 12 липня 1917 року німецьке командування, намагаючись зупинити наступ противника, приказало застосувати під Іпром ще один тип нової хімічної зброї - гірчичний газ, який згодом за місцем боїв назвали іпритом. У листопаді-грудні війська Антанти здійснили вдалу наступальну операцію в районі міста Камбре. У ході операції 378 британських танків у взаємодії з піхотою та авіацією завдали удару по добре укріпленій обороні противника й прорвали її. Проте розвинути успіх британські війська не змогли. У липні 1917 року російські війська на східному фронті перейшли в наступ на львівському напрямку. Однак він завершився провалом. Німецькі й австро-угорські війьска перейшли в контрнаступ, остаточно вибивши російську армію з Галичини, на території Балтії встановили контроль над Ригою і встановили контроль над ризькою затокою. Восени 1917 року Антанта зазнала поразки на Італійському фронті. 24 жовтня німецькі й австро-угорські війська атакували переважні сили італійської армії поблизу селища Капоретто. Італійська армія була розбита. Німецькі та австро-угорські війьска ввійшли до найважливіших центрів Італії. Лише термінове переміщення на Італійський фронт сил Антанти змогло врятувати Італію від поразки. 15 грудня 1917 року Росія уклала перемир'я з Німеччиною та Австро-Угорщиною на Східному фронті.
        
        Останній рік війни розпочався важливою політичною подією. 8 січня 1918 року президент США Вудро Вільсон оприлюднив "14 пунктів", де висловив своє бачення принципів побудови міждержавних відносин у післявоєнному світі. Вони передбачали: 1) Відкриті мирні договори; 2) Свободу судноплавства; 3) Усунення економічних бар'єрів; 4) Встановлення гарантій для забезпечення скорочення озброєнь; 5) Справедливе врегулювання колоніальних питань; 6) Визволення від окупації території Росії і надання їй безперешкодних можливостей для визначення політичного розвитку, національної політики і вступу до "співтовариства вільних націй"; 7) Визволення та відновлення Бельгії; 8) Повернення Франції Ельзасу та Лотарингії, звільнення окупованих територій Франції; 9) Уточнення кордонів Італії згідно з національними ознаками; 10) Надання автономії народам Австро-Угорщини; 11) Визволення від німецької окупації Румунії, Сербії та Чорногорії; 12) Самостійне існування турецьких та автономія інонаціональних частин Османської Імперії; 13) Відновлення Польської держави; 14) Утворення Ліги Націй. Поява цього документа мала значний вплив на громадськість воюючих країн і ситуацію на фронтах. На початку 1918 року на Західному фронті німецьке командування прагнуло завдати поразки британським та французьким силам, перш ніж до Франції прибудуть американські війська. При цьому важливе значення для нього мала ситуація на Сході. У Брест-Литовську із грудня 1917 року відбувалися переговори про мир між Німеччиною і Росією. У них також брала участь делегація УНР. 9 лютого 1918 року УНР підписала угоду про мир із Центральними державами й домовилася з Німеччиною та Австро-Угорщиною про збройну допомогу для звільнення від радянських військ. Натомість радянська сторона на категоричну вимогу делегації Центральних держав укласти договір відповіла відмовою й залишила Брест-Литовськ.
        
        У лютому 1918 року війська Центральних держав розпочали загальний наступ по всьому Східному фронті від Балтійського до Чорного морів. Кількість їхніх сил сягнула 450 тисяч військових. На українських землях вони діяли як союзники УНР у боротьбі проти більшовиків. Наступ припинився, лише коли Росія прийняла продиктовані умови й 3 березня 1918 року підписала Брестський мирний договір. За ним вона втратила близько 800 тисяч км2. Брестський мир дозволив німецькому командуванню перекинути значну частину військ зі Східного фронту на Західний. Наприкінці березня тут розпочалися атаки німецької армії. До початку червня вона здійснила три наступальні операції, які отримали назву "Битва кайзера", або "Мішель". Німецькі війська досягли значних успіхів і просунулися вперед. Застосувавши нову тактику прориву оборони противника штурмовими групами, озброєним мінометами, легкими кулеметами та гранатами, німецька армія в червні 1918 року перейшла річку Марну й наблизилась до Парижу. У середині липня 1918 року розпочалася битва на Марні, подана німецької пропагандою, як "битва за мир". Ця битва, як і в 1914 році, стала місцем, де вирішувалась доля західного фронту. Проте резерви Німеччини швидко вичерпались, і наступ було зупинено. Досягти головної мети й розбити британсько-французькі війська до прибуття американських не вдалось.
        
        18 липня 1918 року за наказом французького генерала Фердінанда Фоша, головнокомандувача союзних військ, британська та французька армії перейшли в контрнаступ і відкинули німецькі війська від Марни. Становище Антанти покращували американські війська, що безперервно прибували на фронт. 8 серпня союзники неочікувано для німецького командування перейшли в наступ біля міста Ам'єн. Німецькі позиції були знищені щільним артилерійським обстрілом та атакою британських танків. У серпні-вересні армії Антанти продовжували безперервний наступ на різних ділянках Західного фронту, витісняючи німецькі війська із Франції та Бельгії.