Раннє Відродження (італ. il primo Rinascimento) є періодом епохи Відродження (XIV—XVII ст.), в основі якого лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Істинною метою мистецтва, на думку італійців, мало стати відтворення живого людського тіла.
Високе Відродження — кульмінаційний або апогейний період Ренесансу, який включає останні роки ХV століття та перші десятиліття ХVІ століття. Відкриття Америки є історичним орієнтиром для його початку, а для завершення - розграбування Риму в 1527 році військами імператора Карла V.
Пізнє Відродження (1530-1580 рр.) – це не час занепаду, а період подальшого продовження традицій високого Відродження, але в інших історичних умовах, що зумовило особливості мистецтва і архітектури. В період пізнього Відродження найяскравішими були дві архітектурні школи – римська і венеціанська.
