США початку XIX ст. була унікальною країною, так як на її півночі розвивались капіталістичні відносини, а на півдні - рабовласництво. Все це сталось через ряд причин. До півночі масово прибували імігранти (з Ірландії та інших країн), і на півночі вони були вільнонайманими робітниками. На півночі стрімко розвивалась промисловість та підприємництво. Але, на півндні ситцація була зовсім іншою. В ході американо-мексиканських воєн, США відвоювали у Мексики велику кількість територій на півдні, які практично не були заселеними людьми. Ново здобуті регіони почали заселяти плантатори, і тому південь став аграрним регіоном. Через це, до півдня ніхто не їздив, бо він за рівнем розвитку відставав від півночі. Через це, на півдні було дуже мало вільних рук, тому почалось масове завезення до країни чорношкірих рабів з Африки. Взагалом, на півдні налічували 4 мільйонів рабів. В 1820 році, коли постало питання про те, який статус буде мати штат Міссурі (вільний чи рабовласницький), був видвинутий компроміс, за яким Міссурі ставав рабовласницьким штатом, а штат Мен - вільним. Таким чином всі штати, що були на північ від Міссурі ставали вільними, а на південь - рабовласницькими. На деякий час цей компроміс зміг зберегти країну від розколу, але війни не можна було уникнути. Час від часу у країні виникали повстання чорношкірих. Найжорстокішим було повстання рабів під проводом Ната Тернера в штаті Вірджинія в 1831 році. 70 повстанція за 2 дні вбили 60 білих американців. Повстання було придушене, а всіх його учасників стратили.
-
рабства — аболіціонізм. Його очолили колишній раб Фредерік Дуглас і білі американці — видавець Вільям Гаррісон і письменниця Гаррієт Бічер-Стоу (авторка роману «Хатина дядька Тома»). Аболіціоністи створили «підземну залізницю» — мережу
схованок і притулків для рабів-утікачів, яка постійно розширювалася. До початку
-