the good/bad fallacy

Отже ДП звинувачують у the good/bad fallacy (the normative fallacy): Type 1 processes lead to errors and biases; Type 2 processes lead to normatively correct answers

click to edit

Відповідь була ні, бо Т2 може давати неправильні відповіді, а Т1 правильні

Які формальні характеристики Т1 і Т2 можуть сприяти помилкам

С1 швидша та економніша

Т2 дає змогу коректувати процес, Т1 цього не дає тому на нього може мати вплив неревантні фактори

Якщо дивитись змістовно Тип 1 і 2 це дуже широкі узагальнення, тому треба дивитись на конкретні інтуїції та раціональні методи

Треба враховувати що рішення Т1 і Т2 можуть бути оцінені з т.з. різних нормативних стандартів

Може одне рішення відповідати одному і не відповідати іншому, або два рішення, кожне з яких відповідає свому стандарту

Рішенні правильне коли відповідає обраному стандарту. Якщо особа прагнула дати правильну відповідь з т.з. одного стандарту а дала відповідь з т.з. іншого, то вона помилилась, оскільки була inconsistent

Базова ймовірність правильних рішень. Мабуть можна вийти на таке узагальнення, що в певних контекстах покладання на обробку першого чи другого типу більш ймовірно приведе до бажаного результату.

Наші інтуїції розвивались для вирішення різних потреб, тому можуть конфліктувати. Система 1 є мозаїчною

[B]elief-formation systems that are maximally accurate (yielding beliefs that most closely approximate external reality) are not necessarily those that maximize the likelihood of survival: natural selection does not care about truth; it cares only about reproductive success. — Stephen Stich (1990, p. 62)

Наша голова це не колектив однодумців, а колектив працівників, які виконують різні функцію і мають різну мету. Те рішення що з т.з одних працівників є помилкою (не відображає реальність) з т.з. інших є ефективним засобом соціальної взаємодії чи виживання.

Евристики типу 1 дають задовільний результат там де методи типу 2 можуть дати оптимальний. Вони за висловом Становича less than perfectly rational” rather than that it is irrational. Але вони можуть бути ірраціональними, коли не слугують обраний нами меті (те про що я писав)

Але коли доходить до приймача рішення, то в деякому контексті доречніше покластись на Т1.

З двох процедур які спрямовані на один результат краща та, яка більш ймовірно приведе до цього результату. Це обєктивний критерій - апріорна ймовірність кращого результату

Інколи пишуть що для знайомих проблеми Тип 1 більш відповідний. Але ні, навіть для незнайомих ситуацій, евристики дають нормальний результат а методи типу 2 - оптимальний

Т2 більш підвладний навчанню ніж Т1 (хоча й останній тренується)

Можливо варто розділити питання чи є сам по собі алгоритм Т1 чи Т2 кращим чи гіршим, та питання чи помилилась особа, яка вирішила діяти на основі Т1 чи Т2. Розділити терміни – алгоритми першого і другого типу та рішення першого й другого типу.

З алгоритмів-процедур кращий той, який в масштабах великих чисел дає кращий результат

Але є ще один критерій якості алгоритму процедури – співвідношення ймовірності бажаного результату і ціни (зусиль, часу). І в реальному житті він має велике значення.

Отож, якщо мав мету отримати оптимальний результат і умови для цього, але все ж поклався на евристику, тоді твоє рішення було помилкове

Важливо розрізняти мету (обраний результат) і отриманий результат

Велика кількість нормативних стандартів (теорія ймовірностей, логіка, теорія раціонального вибору) є новими винаходами людства, тому не можна звинувачувати інтуїцію в тому що вона їм не відповідає

розмежувати поняття natural rationality and modern rationality

Стандарти задає логіка та науковий підхід, утилітаризм, етика, ймовірність. Щодо утилітаризму то тут користь може бути різною (співробітництво, статус, можливість розмножитсь тощо)

logic, probability, and rational choice theory

simple criterion for rational choice: When given a set of options, choose the item with the highest utility.

Саме в цьому проблеми евристик і когнітивних упереджень, ми їх використовуємо маючи іншу мету. Наприклад, ми маємо мету об’єктивно оцінити наші перспективи в певній справі, але покладаємось на упередження оптиміста.

Через те, що вони працюють поза нашим контролем ми цього не помічаємо. В цьому можливо головна проблема рішень першого типу.

Саме по цьому критерію треба розрізняти всі евристики і когнітивні упередження - чи слугують вони меті

Проблема інтуїцій в тому що часто ми їх не обираємо, вони просто трапляються автоматично і «підсовують» нам відповідь в неналежному середовищі

Проте принаймні частково нормативні теорії взяті з реальної практики мислення, вони там прослідковувались у найкращих зразках. Люди часто емпірично виявляли що одні способи мислення кращі за інші.

Хоча ми в академ середовищі звикли оцінювати все за критерієм істинності. Але ми служимо їй. Можливо це наше упередження? Truth-seeking bias - полягає в тому що ми всі рішення, думки оцінюємо за критерії істинності навіть ті, які би мали бути оцінені за іншими критеріями.

Моя мета дослідити коли мислення т1 і т2 веде до помилок, чи є у них щось специфічне що робить помилки більш можливими

click to edit