У відповідності до нових тенденцій розвитку цивілізації у світі склалася глобальна фінансова система, яка за думкою проф. Н.В. Стукало виступає як суб’єктно, інструментально, інституційно та функціонально структурована багаторівнева система, основним елементом якої є глобальний фінансовий ринок. Глобальна фінансова система включає фінансові інститути (глобальних інститутів регулювання фінансової діяльності та глобальних суб’єктів фінансової діяльності) та глобальний фінансовий ринок, взаємодія яких забезпечується використанням глобальних фінансових інструментів. Основними суб’єктами глобальної фінансової системи виступають центральні банки країн, світові фінансові центри, або великі міста, транснаціональні банки, транснаціональні компанії, міжнародні фінансові організації, інституційні інвестори, у тому числі пенсійні, інвестиційні фонди, страхові компанії, а також видатні особистості, провідні фінансисти. До глобальних фінансових інструментів відносяться загальноприйняті (кредитні, валютні, фондові) й композитивні, що пов’язані з розвитком фінансового інжинірингу та передбачають формування нових, складніших інструментів, що поєднують у собі елементи частини або усіх вищезазначених. Беручи до уваги масштабність глобальної фінансової системи, її всеохоплюючий характер та складність механізму функціонування, можна говорити лише про її становлення та поступове формування на даному етапі розвитку світової економіки [2, с. 95].
Для порівняння зауважимо, що професор соціології Каліфорнійського університету (США) М. Кастельс визначив глобалізацію як «нову капіталістичну економіку», перерахувавши як основні такі її характеристики: інформація, знання і інформаційні технології є головними джерелами зростання продуктивності і конкурентоспроможності; ця нова економіка організується переважно через мережеву структуру менеджменту, виробництва і поділу, а не окремих фірм, як раніше; і вона є глобальною [3].