Ефективність політичної діяльності значною мірою залежить від довіри об'єкта до політичних рішень, які приймає суб'єкт управління. Коли об'єкт відчуває внутрішню неприязнь до суб'єкта, соціальні перетворення у значній мірі здійснити важко. Більше того, неприязнь легко переноситься на усі ідеї суб'єкта, що виходять від нього, позбавляючи довіри не тільки до суб'єкта, але й до усієї його діяльності. Це може викликати настільки сильний опір, що будь-які засоби політичного впливу перестають бути ефективними, а іноді дають результати, протилежні очікуваним. Отже, відносини між суб'єктом і об'єктом мають здатність невпізнанне перетворювати не тільки політичний процес, але і засоби впливу суб'єкта на об'єкт. Від цих відносин, насамперед, залежить потреба у примусових заходах у їх взаємовідносинах. У тій мірі, у якій зменшується частка довіри, збільшується необхідність примусу, і, навпаки, у якій мірі зменшується частка примусу і зростає питома вага свідомої поведінки об'єкта, знаходить своє відображення прогрес у сфері морально-політичних відносин