Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Особа в політичному процесі. - Coggle Diagram
Особа в політичному процесі.
Залежно від соціальних ролей, що їх відіграють у політиці особистості, виокремлюють таку їх типологію (за В. Бебиком):
1) пересічний громадянин, який має статус об'єкта політики, тобто не виявляє активності, не цікавиться політикою і не впливає на неї;
2) громадянин, який є членом суспільно-політичної організації, руху, опосередковано залучений до сфери політичної практики саме завдяки членству в згаданих організаціях;
3) громадянин - член політичної партії; при цьому ступінь його участі в зазначеній діяльності залежить від його прагнень, інтересів і можливостей, зумовлених суспільною вагою цієї організації та соціальною роллю в ній громадянина;
4) політичний або громадський діяч;
5) професійний політик, для якого політична діяльність є джерелом існування і змістом життя;
6) політичний лідер - інституйований, духовний, інтелектуальний, формальний або неформальний, який має певний авторитет у суспільстві.
Важливими для становлення політичної людини стали:
введення загального виборчого права;
масова участь у діяльності політичних партій;
формування інформаційного суспільства;
систематичне зростання участі жінок у політичному житті;
залучення до політики етнічних і соціальних меншин.
Політична соціалізація функціонує на таких рівнях:
• соціальному - суспільний рівень у цілому, коли людина долучається до політики під дією проблем, з якими стикається все суспільство;
• соціально-психологічному - характерна для малих груп через міжособистісне спілкування;
• внутрішньо-особистісному - проходить через інтереси та потреби особистості, мотиви й ціннісні орієнтації.
Вікові етапи політичної соціалізації людини (за В. Муляром):
1-й етап (5-13 років) - потреба ідентифікації з кимось, формування перших політичних поглядів, зв'язок першого політичного досвіду з морально-політичною атмосферою в сім'ї;
2-й етап (13-18 років) - формування власного політичного "я", зростання ролі власного досвіду у формуванні політичної культури, сім'я не є єдиним фактором політичної соціалізації;
3-й етап (від 18 років) - одержання рівних політичних прав поряд з іншими, зростаюча роль власного досвіду у формуванні політичної культури, набуття юридичних політичних прав.
Функції політичної соціалізації:
підтримання наступності при передачі політичних цінностей від одних поколінь до інших;
сприяння стабільному розвитку суспільства в цілому та політичної системи зокрема;
забезпечення підготовки громадянина до реалізації своїх прав і свобод в рамках певної політичної системи.
Політична наука напрацювала численні наукові концепції політичної соціалізації особи.
Серед основних є такі:
1) елітаристська - громадянин має вірити у вміння політичної еліти керувати суспільством, а еліта повинна довести на ділі свою компетентність (Д. Белл, У. Мурр);
2) концепція інтересу - громадянському суспільству як сумі індивідів, інтересам, яких протистоїть держава, необхідно оберігати індивіда від влади держави та її інститутів;
3) концепція рольового тренінгу - сприйняття політичного процесу як гри, у якій учасники дотримуються певних правил, завдяки яким добре засвоюють свою роль шляхом тренувань та добре завойовують свою роль у тренуванні (С. Верба, С. Ліпсет, С. Хантінгтон);
4) концепція підкорення - передбачає перехід від рівності можливостей до рівності результатів, а це сприяє підкоренню людини чинним нормам і правилам (І. Репсе, Ч. Мерріам);
5) концепція політичної підтримки - добровільне прийняття людьми цілей політичної системи, що передбачає висунення реальних вимог громадян до державної і політичної влади (Д. Істон, Д. Деніс).
Американські політологи С. Верба і Н. Ні підкреслюють, що політична участь - це перш за все інструментальна активність, з допомогою якої громадяни намагаються впливати на уряд та політичний процес взагалі.