статус людини як представника тієї чи іншої соціальної групи, відособленої за певними юридично значущими підставами, що наділений відповідно до законів та інших, нормативних актів спеціальними, додатковими правами та обов’язками. Спеціальний статус людини зумовлений особливостями становища людини і
потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, інвалід, посадова особа, державослужбовець, мати, батько тощо ) ; є загальним для певного кола осіб. Спеціальний статус доповнює (статус депутата) чи обмежує (статус рецидивіста) загальний правовий статус, тобто корегує його. На відміну від загального, що є постійним, спеціальний статус може зазнати змін.