Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Гетьманщина - Coggle Diagram
Гетьманщина
Гетьманування Івана Мазепи (1687-1709)
гетьман України
Відповідно до
Коломацьких статей (1687)
, універсали гетьмана повинні були підтверджуватись грамотами царя, без царського дозволу гетьман не мав права призначати та звільняти старшин, козацька старшина мала наглядати за гетьманом і доносити на нього царському урядові.
Гетьману
заборонили підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами
, він мав дотримуватись Вічного миру з Річчю Посполитою - тобто
відмовитись від претензій на Правобережжя
.
Мазепа
всіляко підтримував Москву
, не забуваючи й про українські інтереси. Цьому сприяла дружба, встановлена гетьманом із молодим царем Петром І, для якого гетьман був важливим порадником. Це давало змогу обходити на практиці деякі офіційні московські приписи.
Формуючи еліту українського суспільства,
Мазепа щедро наділяв землями та привілеями козацьку старшину
, а також
запровадив дводенну панщину на тиждень для селян
За Мазепи
Гетьманщина активно торгувала з Польщею, Кри-мом, Московським царством, Кавказом, Персією
. Незважаючи на заборону, гетьман мав дипломатичні відносини з багатьма європейськими державами.
Мазепа брав участь у
Другому кримському поході (1689)
та
Азово-Дніпровських війнах (1695-1696)
за вихід Московського царства до морського узбережжя.
Гетьман власним коштом
реставрував двадцять та заснував двадцять
церковних храмів, зокрема Богоявленський собор Братського монастиря, церкву Всіх Святих Києво-Печерської лаври.
Північна війна
Мазепа
відрядив 10-тисячне військо
на допомогу цареві. Українці
воювали
в Прибалтиці, Білорусі, обороняли Львів.
На території України було побудовано чимало укріплень, Гетьманщина
постачала
харчі, фураж, коней, волів для російської армії.
Повстання під проводом С. Палія (1702-1704)
1699 р.
вся Правобережна Україна перейшла під владу Польщі
за договором з Туреччиною. Загроза турецького нападу суттєво ослабла, тому сейм ухвалив
розпустити козацьки полки и ліквідувати козацький стан
.
У результаті
розпочалось козацьке повстання
під проводом С. Палія -
Паліївщина
.
Повсталі
планували звільнити Правобережжя
від польського панування
та об'єднатися з Лівобережною Україною
.
Іван Мазепа скористався нагодою, і 1704 р.
московсько-козацьке військо зайняло Київщину і Волинь
. Таким чином,
Правобережна і Лівобережна Україна об'єднались
під гетьмануванням Мазепи.
1711 р.
Петро І уклав з Туреччино Прутський мир
, за яким Росія мала вивести свої війська з Правобережжя. Правобережна Україна залишилася у складі Речі Посполитої, а
козацький устрій на цих землях був ліквідований
.
Повстання Івана Мазепи
Мазепа прораховував можливі наслідки
Північної війни для У країни.
За умови перемоги Москви
та її союзника короля Речі Посполитої Правобережна Україна відійшла б Польщі, а збереження автономії Гетьманщини було б сумнівним.
У разі перемоги шведського короля
та його
прибічника поляка С. Лещинського вся Україна могла повернутися до Польщі.
Мазепа зважив ці варіанти і
розпочав таємні переговори зі Швецією
.
1708 р. був
укладений військовий україно-шведський договір
, що встановлював протекторат Швеції над Гетьманщиною.
Шведська армія мала захищати Гетьманщину
.
Мазепа визнався довічним гетьманом, старшина зберігала свої права і вольності. Договір тримали в таємниці.
Донесли цареві на Мазепу
, у Москві не повірили і відправили зрадників гетьманові на розправу.
Після поразки наступу
на Москву шведські війська в жовтні 1708 р. перейшли на територію Гетьманщини, де сподівались перезимувати. Таким чином, Україна перетворювалась на арену воєнних дій, чого прагнув уникнути Мазепа.
Мазепа, вірна йому старшина та чотири тисячі козаків
приєднались до війська Швеції
. Загальна чисельність війська Мазепи становила близько 12-15 тисяч осіб.
Але більшість українців не підтримала Мазепу. Шведів сприймали як окупантів.
Була здійснена символічна страта опудала Мазепи, знищені портрети
.
Терміново
провели вибори нового гетьмана
, яким став стародубський полковник Скоропадський. А в квітні 1709 р. російське військо
зруйнувало Запорізьку Січ
, забрало артилерію та амуніцію, спалило флотилію. Ті що втекли заснували
Олешківську Січ
.
Полтавська битва
У квітні 1709 р. шведсько-українські війська
обложили Полтаву
27 червня 1709 р. Відбулась
Полтавська битва
, шведські війська
зазнали поразки
, Мазепа і Карл втекли
Значення
Для України поразка Швеції
в Полтавський битві означала окупацію московськими військами і запуск ліквідації Гетьманщини царським урядом.
Для Швеції
невдача під Полтавою стала початком кінця панування на Балтиці, втрати імперії, а в перспективі призвела до зосередження на вирішенні власних внутрішніх проблем.
Московське царств
перебрало на себе не лише лідерство в Балтійському регіоні, але й імперські амбіції.
Гетьманування Кирила Розумовського
(1750-1764)
1741 р.
до влади прийшла імператриця Єлизавета
, яка дала дозвіл на вибори нового гетьмана, адже Росія потребувала козацької підтримки у протистояні з Туреччиною.
Гетьманом став брат її чоловіка -
Кирило Розумовський
.
Розумовський
намагався підкреслити автономність Гетьманщини
. Він переніс резиденцію з Глухова до Батурина, який розбудував за європейським взірцем.
Справи, пов'язані з Україною, спрямовувалися до Колегії закордонних справ, що формально
визнавало особливий статус Гетьманщини
.
Гетьман підпорядкував своїй адміністрації Запорізьку Січ і Київ.
За польським взірцем Розумовський почав скликати старшинські з'їзди -
Генеральні зібрання
- як прототип шляхетського парламенту.
Також він виступив із проектом спадково-го гетьманства в Україні.
Гетьман домігся
заборони закріпачення українців
.
Розумовський
створив регулярні козацькі полки
.
Така активність гетьмана
не сподобалася імператриці Катерині
П. Розумовський ледь не опинився в засланні
Гетьман
був змушений погодитися піти у відставку
.
1764 р. вийшов
указ про ліквідацію гетьманської влади
в Україні.
Гетьманувания Данила Апостола (1727-1734)
Малоросійську колегію ліквідували
, новим гетьманом старшина обрала миргородського полковника Данила Апостола.
Замість укладених статей гетьман
отримав від царської адміністрації «Рішительни пункти»
.
Відповідно до них,
дипломатичні стосунки
гетьман міг підтримувати лише зі згоди імператора
українське військо
обмежувалось трьома полками по п'ятсот осіб і реєстровими козаками
Росіяни отримали
право на володіння
в Гетьманщині
Водночас
було зменшено кількість росіян у гетьманському уряді
та російських військ у Гетьманщині,
відновлено право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників
.
була заснована
Нова Січ
на р. Підпільній (1734).
Був укладений
«Звод»
українських законів на основі Литовських статутів та магдебурзького права. Після ревізії державних земель незаконно захоплені повернулись у державне володіння.
Гетьманська скарбниця була відокремлена від державної
, уперше чітко визначені бюджетні видатки України.
У Глухові було відкрито
першу в Україні школу співаків та друкарню
.
1733 р. гетьман захворів і імператриця Анна Іоаннівна
скасувала гетьманський уряд
.
Утворення держави
Державна влада
(військова, політична, адмінистративна) належала гетьману і козацький старшині.
Генеральна (Військова) рада
вирішувала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, але її значення неухильно знижувалося.
Старшинська рада
складалася з полковників і Генеральної старшини, з часом вона замінила генеральну раду.
До уряду -
Генеральної старшини
входили генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів.
Вищою адміністративною установою
Гетьманщини стала Генеральна військова канцелярія.
Виконавча й судова влада
зосереджувалися в руках гетьмана, він же був головнокомандувачем збройних сил. Гетьман обирався козаками, хоча иого влада поширювалася на всі стани. Його розпорядчі документи мали назву универсали.
Територією Гетьманщини
були завойовані українськими військами землі. Її кордони змінювались україно-польськими договорами, проте Київщина завжди залишалась козацькою. Столицею Гетьманщини було місто Чигирин.
Політико-адміністративний устрій
повторював військову структуру: Гетьманщина поділялась на полки, що складались із сотень. За Зборівським договором, полків було 16, кожен з них охоплював 11-22 сотні.
Полковників
здебільшого призначав гетьман, і вони зосереджували військову, судову, адміністративну владу на своїй території. Військова влада в сотнях належала
сотникам
. У свою чергу, сотні поділялись на курені, до яких входило від 10 до 40 вояків села або містечка. Великі міста зберігали магдебурзьке право, влада в них належала
магістратам
. Рештою міст керували
городові отамани
, а селами -
сільські отамани
, що обирались.
Запорізька Січ була автономною
і підпорядковувалась безпосередньо гетьманському правлінню, а кошового отамана обирали самі січовики.
Збройні сили
налічували, за різними оцінками, від 100 до 300 тис. осіб. Основу війська становила піхота, озброєна мушкетами, також до арми входили кіннота, артилерія, підрозділи розвідки, фортифікаційної служби, прикордонники, загони варти.
Історичне значення Гетьманщини
Вона
проіснувала 115 років
і відіграла важливу роль у боротьбі за створення держави
захистила український народ
від асиміляції
від національно-релігійних утисків з боку польської влади, забезпечила умови для остаточного становлення українського народу, розвитку мови і культури
"Незважаючи на контроль з боку російської влади та втручання у внутрішні страви,
управління Гетьманщиною здійснювалося самими українцями
, яким належали посади в судочинстві, фінансах та армії.
Створення Гетьманщини було складовою частиною загальноєвропейських процесів формування національних держав, що розгорнулися в Нові часи.
Чимало
нащадків козацької старшини розгорнули національно-визвольну боротьбу в прийдешні роки
, об'єднуючи історичні традиції із західноєвропейськими ідеями.
Зовнішньополітична діяльність Б.Хмельницького
У польсько-українській війні
католицькі держави
загалом були на боці Речі Посполитої.
Проте Венеціанська республіка підтримала Україну, оскільки вбачала в козацтві союзника в боротьбі проти Туреччини.
Ще 1648р. був укладений військово-політичний
союз
із Кримським ханством. Турецький султан пообіцяв Хмельницькому своє покровительство. Православні патріархи благословили Б. Хмельницького на переможну війну.
Московія та Молдова
сподівались використати війну у власних інтересах, очікуючи на послаблення обох сторін.
Погроза Хмельницького
прийняти турецький протекторат змусила 1653 р. московський Земський Собор дати згоду на укладення російсько-українського союзу.
Поділ Гетьманщини
Руїни
Період 60-80х років XVII ст., який характеризувався поділом українських земель, внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну, має назву
руїни
.
Причини Руїни
Україні бракувало загальнонаціонального лідера, який би продовжив справу Б. Хмельницького після його смерті. Українська еліта розкололась: частина орієнтувалась на Москву, частина прагнула повернення до Речі Посполитої, й особисті інтереси часто перемагали над державними.
Наслідком Руїни
Став початок суспільної кризи
Речі Посполитої
, що завершилась загибеллю держави.
Туреччина
зазнала поразки від Священної ліги, що призвело до її занепаду.
Московська держава
вийшла з Руїни ослабленою.
Гетьманування Павла Тетері (1663-1665)
Павло Тетеря був
обраний
гетьманом Правобережної України після зречення Ю.Хмельницького.
Намагався об'єднати
Право- та Лівобережжя за допомоги поляків і кримських татар, але невдало
Тетеря
вимагав
від Речі Посполитої підтвердити привілеї козацької старшини та рівноправ'я православної та католицької церков, а також розпочати мирні переговори з Московською державою.
Він
не зумив порозумітись
зі старшино і мусив приборкувати антигетьманські виступи полковників. Врешті Павло Тетеря призначив наказним гетьманом М. Ханенка і виїхав до Польщі
Гетьманування Івана Брюховецького (1663-1668)
Єдиний з українських гетьманів
двічі підписав угоди
з Московським царством - Батуринські статті і Московські статті.
Ці документи суттево обмежили українську автономію.
Гетьман підписав
Андрусівське перемир'я
, укладене між Московською державою і Річчю Посполитою
на 13,5 років
: Правобережна у кратна відходила Польщі, Лівобережжя залишалось за Москвою.
Київ
тимчасово контролював лівобережний гетьман, згодом місто мало відійти Польщі.
Запорізька Січ
перебувала під спільним контролем обох держав.
Фактичне підпорядкування царським воєводам, а також узаконення розділу українських земель
викликали незадоволення гетьманом
навіть на Запорізьки Січі.
Побоюючись втратити гетьманство
через загальне незадоволення, Брюховецький заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат, розпочав переговори з П. Дорошенком, правобережним гетьманом.
Коли на Лівобережну Україну перейшли полки П. Дорошенка, козаки виступили проти Брюховецького й
убили його
.
гетьман Лівобережної України
Гетьманування Петра Дорошенка (1665-1676)
Петро Дорошенко був
обраний гетьманом
Правобережної України після відставки Павла Тетері
Він часто скликав козацькі ради; щоби не залежати від старшини,
створив
20-тисячний корпус сердюків-піхотинців.
Гетьман
установив
нову митну лінію на українському кордоні,
почав карбувати
власну монету,
заохочував
колонізацію незаселених прикордонних зі степом земель.
Боротьба за Лівобережжя
Дорошенко
домагався поновлення
Гадяцького договору, укладеного І. Виговським. 1668 р.
Він
об'єднав Ліво- і Правобережжя
і був проголошений гетьманом усієї України.
Проте
наступного року Дорошенко змушений повернутись на Правобережжя, де почався антигетьманський заколот.
На Лівобережжі залишився
наказний гетьман - Дем'ян Многогрішний
, який за відсутності П. Дорошенка був проголошений повноправним гетьманом.
Союз із Туреччиною
Не зумівши
переконати Польщу дотримуватись Гадяцьких пунктів, Дорошенко уклав з Туреччиною союзний договір, ухвалений козацькою радою -
Корсунську угоду
.
Договір не був одностайно підтриманий
, П. Дорошенку довелось боротися з уманським полковником М. Ханенком, який визнав зверхність Польщі.
Турецько-українсько-польська війна
розпочалась у травні 1672 р. успішним наступом союзних військ Туреччини, Кримського ханства і Петра Дорошенка проти Речі Посполитої.
За півроку Османська імперія і Річ Посполита уклали
Бучацький мир
(1672). Польща передала Туреччини Подільське воєводство з Кам'янцем, П. Дорошенко отримав у підпорядкування Брацлавщину і Південну Київщину. Проте польський сейм не ухвалив угоду,
тому війна тривала
.
Лівобережжя
Гетьманування Дем'яна Многогрішного (1669-1672)
Многогрішний певний час
виконував обов'язки наказного гетьмана
на Лівобережжі. 1669 р., за відсутності П. Дорошенка, був обраний гетьманом
Уклав з Московського державою Глухіські статті
, завдяки яким відвоював частину поступок Брюховецького. Московські воєводи залишались тільки в п'ятьох містах, втрачали право втручатися в оправи української адміністрації і тд.
Гетьман домігся, що
Київ залишився за Московською державою
, незважаючи на умови Андрусівського перемир'я.
Він вів таємні переговори з П. Дорошенком про
можливість переходу
Лівобережної України під протекторат Туреччини.
Певна незалежність політики Д. Многогрішного і його прагнення послабити роль старшини призвели до
доносу на гетьмана
. 1672 р. його
заарештували
представники козацької старшини й таємно передали царським урядовцям.
Гетьманування Івана Самойловича (1672-1687)
лівобережний гетьман
, обраний після арешту Д.Многогрішного
За
Конотопськими статтями
(1672) гетьманові заборонено підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особливо з П. Дорошенком, він не мав права карати та позбавляти старшину посад без згоди старшинської ради. Також були розпущені наймані гетьманські війська.
Об'єднання України
1674 р. І.Самойлович здійснив похід на Правобережжя проти Дорошенка і проголосив себе
гетьманом усієї України
, але був змушений відступити під натиском турецько-татарської армії.
Щоби остаточно підірвати економіку підвладної Дорошенкові території, він організував
«Великий згін»
українського населення з Правобережжя на Лівобережжя.
Вічний мир (1686)
За його правління (але без його участі) Москва і Річ Посполита
підписали
Вічний мир.
Цей договір остаточно
розділив українські землі
: кордон між Річчю Посполитою і Московською державою пролягав по Дніпру
Пилип Орлик (1710-1742)
Пилип Орлик
був обраний гетьманом козацькою радою в Бендерах (Молдова)
Його метою
було створити антиросійську коаліцію, яка допомогла б Україні вибороти незалежність.
Конституція Пилипа Орлика
Конституція Пилипа Орлика (1710)
- угода зі старшиною і запорожцями, що обмежувала владу гетьмана і була підписана при вступ Орлика на посаду.
Документ
визнавав
Україну суверенною державою
під протекторатом Швеції у складі Чернігівського, Брацлавського і Київського воєводств.
Влада мала
поділятись на три гілки
: законодавчу (Генеральна рада), виконавчу (гетьман і генеральна старшина) і судову (Генеральний суд).
Гетьман
не міг розпоряджатись
державними коштами; бюджетом відає генеральний скарбничий.
Православ'я
є державною релігією.
Похід на Правобережжя
Підтвердивши союзний договір зі Швецією, Орлик уклав союз із Кримським ханством та Османською імперією
про спільні дії проти Москви
.
1711 р. він здійснив
похід на Правобережжя
разом із загонами поляків і татар. Завдяки проведеній антимосковській агітації на бік Орлика переходили цілі міста, на Лівобережжі розпочались антиросійські виступи.
Проте авторитет Орлика
підірвали вилазки татарських загонів
на Слобожанщині, внаслідок чого військо залишили українські козаки і міщани.
Похід завершився поразкою
передусім через ненадійних союзників. Туреччина уклала з Москвою Прутський мирний договір (1711), за яким повернула собі Азов, а Москва відмовилась від претензій на Правобережжя, що мало перейти Орликові.
Але гетьманові не вдалось скористатись результатами угоди, адже
Правобережжя зайняла Польща
.
Неодноразові звернення Пилипа Орлика до Речі Посполитої, Франції, Англії, тощо за підтримкою у справі відновлення незалежної України результату не дали. Він так і залишився
гетьманом у вигнанні
-
«Дон Кіхотом вимріяного образу»
.
Гетьманщина в 1652-1653 рр.
У червні 1652 р.
в битві під Батогом
козаки розгромили польську армію. Б. Хмельницький запропонував переговори, але сейм відкинув вимоги козаків.
Під час
облоги Жванця
в жовтні-грудні 1653 р. було укладено усну угоду між кримським ханом і польським королем про відновлення умов Зборівського договору.
Війна
спустошила Правобережжя, де проходили воєнні дії. Через епідемії, голод, втечі на Слобожанщину населення скоротилось на 30 %. Війна спричинила занепад сільського господарства, ремесел, торгівлі. Населення втомилось, розчаровувалось у гетьманському правлінні, не бажало воювати.
Внаслідок стратегічних прорахунків Б.Хмельницького формується
антиукраїнська коаліція
у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії, Молдови.
Запорізька Січ у складі Гетьманщини
У 1652-1709 рр. існувала
Чортомлицька Січ
.
За правління Б. Хмельницького Січ підпорядковувалась гетьманові,
зберігаючи автономію
. За його наступників Запоріжжя часто відігравало роль опозиції гетьманській владі, що підтримувала Москва, аби послабити гетьманську владу.
За
Андрусівським перемир'ям
(1667) Запорізька Січ перебувала під спільним контролем Московської держави і Речі Посполитої
Вічний мир (1686)
передав Запорізьку Січ у виняткове підпорядкування Москві. За гетьманування Івана Брюховецького на
Чортомлицьку Січ
були відправлені московські військові загони, які мали стежити за подіями на Січі, а з 1686 р. розпочалось будівництво московських фортець на Запоріжжі.
Павло Полуботок (1722-1723)
Після смерті І. Скоропадського генеральна старшина поклала тимчасові гетьманські обов'язки на наказного
гетьмана Павла Полуботка
.
Полуботок підтримав вимоги старшини
ліквідувати Малоросійську колегію
та відновити повноцінне гетьманство
Він започаткував реформу судової системи і навіть
організував звернення старшини до імператора з вимогою відновити державні права Гетьманщини
- так звані Коломацькі петиції
У результаті Полуботка та інших представників старшини
звинуватили в державній зраді
. Полуботок помер у в'язниці.
Малоросійська колегія (1722-1727)
1721 р.
Московська держава стала іменуватися Російською імперією
, а Петро І прийняв титул імператора.
Наступного року для контролю за діяльністю гетьмана і старшини та обмеження залишків автономії Гетьманщини створено
Малоросійську колегію
.
Колегія
встановлювала та стягувала податки
до царської казни і провінцію для російської армії,
розміщувала
на території Гетьманщини російські війська,
контролювала діяльність Генеральної військової канцелярії
. Також вона
стежила за роздачею земель
старшині та офіцерам,
розглядала апеляції на судові рішення
українських суддів.
Правління Гетьманського уряду (1734-1750)
Після смерті Д. Апостола
вибори гетьмана не проводились
Врядування в Україні перейшло до Правління Гетьманського уряду - видозміненої Малоросійської колегії
Метою Правління
було управляти Україною до виборів нового гетьмана; щоправда, термін виборів не визначався.
Військо Запорізьке, або Гетьманщина
- козацька держава, що виникла внаслідок Національно-визвольної війни.
Навесні 1648 р. в Україні почалось
козацьке повстання
під проводом Богдана Хмельницького, що переросло в національно-визвольну війну.
Причини війни
тривалий час визрівали в українському суспільстві. У середині XVII ст. посилився економічний визиск: через товарне виробництво хліба в Польші в окремих регіонів панщина зросла до 5-6 днів на тиждень, збільшились податки в містах. Тривали утиски православ'я, братств та братських шкіл, православним заборонялось обіймати адміністративні посади навіть у місцевих владних органах.
Соціальна структура
Соціальна структура
населення складалась із п'яти станів: козацтво, шляхетство, духовенство, міщанство, селянство.
Близько половини дорослого чоловічого населення становили
козаки
.
Значно покращилося
становище селянства
. Вони відвоювали особисту свободу, право розпоряджатися власним майном, переселятися коли і куди завгодно.
Проте
селяни мусили виконувати певні повинності на користь Війська Запорізького: забезпечувати його транспортними засобами, провізією та сплачувати податки.
Чимало
української знаті
та
заможних козаків
обійняли високі посади і використовували їх для зміцнення свого впливу та достатку. Гетьмани тільки сприяли цьому, роздаючи землі та посади. Таким чином, старшина перетворюється на земельних магнатів.
До
привілейованих верств
населення належали українська шляхта, козацька старшина, вище православне духовенство та міська знать.
Православне духовенство
підтримувало з козацькою верхівкою дружні стосунки. Хмельницький та його наступники підтверджували права монастирів на землі, обов'язок селян нести трудові повинності на користь церкви.
Юрій Хмельницький (1659-1663)
Юрій Хмельницький
обраний гетьманом
наприкінці вересня 1659 р.
Під тиском російських військ
, що перебували на Лівобережжі, гетьман підписав фальсифікований варіант Березневих статей - так звані
Переяславські статті (1659)
.
Російські
війська могли розташовуватись
в усіх великих містах Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів).
Козакам
заборонили вести війни
і зовнішні відносини без дозволу царя, проте вони
мусили брати участь
у московських війнах.
Обрання
гетьмана і старшини має відбуватись лише з ухвали московського царя.
Українська церква
мусила перейти під Московський патріархат, проте митрополит відкинув цю статтю.
В результаті
Гетьманщина фактично перетворилася на автономію Москви, що викликало велике незадоволення старшини.
Юра Хмельницький
терміново
змінив політичну орієнтацію на Польщу и уклав Слободищенську угоду (1660). Україна поверталась до Речі Посполитої на основі Гадяцьких пунктів, проте лише як
автономія
у складі Польщі
Наслідки
цього документу
Правобережна Україна
повернулась до складу Речі Посполитої
Лівобережні полки
виступили за збереження союзу з Москвою
Це
стало початком
поділу Гетьманщини
на Правобережну і Лівобережну частини та війни між окремими регіонами України.
Москва
розпочала
наступ на Правобережжя. До московської армії були
змушені
приєднатися козаки, та вони
зазнали поразки
від Польщі
Гетьманування Івана Виговського (1657-1659)
Наступником Богдана Хмельницького мав стати його молодший син Юрій, проте через неповноліття юнака козацька старшина зупинила вибір на Івані Виговському, який був найбільше посвячений у політичні плани засновника козацької держави.
Новий гетьман був
дуже обережним у відносинах із Москвою
, навіть погодився ввести московські війська до Переяслава, Ніжина й Чернігова. Водночас він активізував зв'язки з Кримом, Туреччиною, Швецією,
домовився про перемир'я з Польщею
.
Гетьман
роздавав землі
козацький старшини та православний шляхті та приборкував антигетьманську опозицію.
Гадяцький договір (1658)
з Річчю Посполитою, укладені Виговським, мали стати
альтернативою союзу
з Московським царством. Гетьманщина як Велике князівство Руське мала ввійти до Речі Посполитої як рівноправна держава.
Князівство очолює
гетьман
, обраний довічно козацтвом, шляхтою та духовенством і затверджений королем.
Гетьман очолює
виконавчу владу та збройні сили
, що складаються з 30 тисяч реєстру та 10 тисяч найманців.
Вища законодавча влада мала належати
обраним Національним зборам
(парламенту). Велике князівство Руське здобувало незалежну фінансову, податкову і судову системи, власні гроші.
Козакам
гарантувались права і вільності
. Було передбачене скасування унії,
православні урівнювались у правах з католиками
, а православні митрополити і єпископи отримували місця в сенаті Речі Посполитої.
Польські
феодали отримували право
повернутись до України,
відновлювались велике землеволодіння
, кріпацтво, повинності і податки селян та міщан, що існували до 1648 р. Гетьман
втрачав право
на самостійні міжнародні зв'язки.
Гадяцький договір
був видатним пам'ятником державної та правової думки. Але він водночас підштовхнув країну до соціальних конфліктів, що врешті призвели до повної втрати незалежності.
Наслідок
Наслідком договору
стала московсько-українська війна 1658-1659 років. Було розбило московські війська. Проте гетьман не зумів скористатись результати перемоги, приборкати промосковськи налаштовану старшину, тому московська армія, підтримуючи заколотників,
захопила Лівобережжя України
. У жовтні 1659 р. 1. Виговський
зрікся гетьманської булави
, передав її вже обраному новому гетьманові Ю. Хмельницькому і виїхав до Польші.
Гетьманування Івана Скоропадського (1708-1722)
Скоропадський
подав Петрові І на затвердження «Просительні статти»
, де просив царя
зберегти права і вольності України
У відповідь він отримав «Рішительнии указ».
Зросла чисельність російських залог на Лівобережжі, причому утримували їх українським коштом.
Козакам
відновили у звільненні від порядкування російським офіцерам
, захоплена запорізька артилерія залишилась Москві.
Цар установив контроль над збиранням податків
і витратами гетьманської адміністрації.
Міністр-резидент
мав контролювати діяльність гетьмана та нового уряду, без його участі Скоропадський не міг приймати іноземних послів.
Гетьманові вдалось сприяти оголошенню амністії частині мазепинців та їхніх сімей, до Глухова повернулись з Москви гетьманські клейноди.
Замість назв
«Україна»
,
«Гетьманщина»
запроваджується назва
«Малоросійський край»
.
Тривали численні мобілізації козаків для участі в Північний війні та роботах з будівництва укріплень.
3 Гетьманщини
заборонили вивозити будь-які товари
до Центральної та Західної Європи.
Друк україномовної літератури
заборонили, у церквах
відбувся обмін книг
українського друку на московське видання.
Українських учених, письменників, богословів переманювали до Петербурга і Москви, де вони ставали вірними слугами царської політики