У мовленні дітей з дислексією відзначаються порушення звуковимови, бідність словникового запасу, неточність розуміння і вживання слів. Мовлення цих пацієнтів вирізняється неправильним граматичним оформленням, відсутністю розгорнутих речень, незв’язністю.
На перший план виходять заміни і змішання між собою звуків, подібних за артикуляційними або акустичним ознаками (дзвінких – глухих, свистячих – шиплячих тощо). В інших випадках відзначається побуквене читання, спотворення звуко-складової структури слова (додавання, пропуски, перестановки звуків і складів).