Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Відокремлені обставини. Уточнюючі члени речення. - Coggle Diagram
Відокремлені обставини. Уточнюючі члени речення.
Обста́вина — другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи позначає, за яких обставин відбувається дія, вказує на спосіб, міру або ступінь вияву дії або ознаки
Типовим, морфологізованим, вираженням обставини є прислівник як? де? коли? звідки?
Види обставин за значенням
Міри і ступеня (означає інтенсивність дії чи ознаки, міру їх вияву): якою мірою? як часто? скільки разів? наскільки?
Місця (означає місце дії, напрям руху): де? куди? звідки?
Способу дії (означає спосіб здійснення дії, вияву ознаки): як? яким способом?
4. Часу (означає час дії, її часову межу): коли? з якого часу? доки? як довго?
Причини (означає причину, підставу виникнення дії): чому? з якої причини? через що?
Мети (означає мету дії): для чого? з якою метою? навіщо?
Умови (означає умову, за якої відбувається дія): за якої умови?
Допусту (означає умову, всупереч якій відбувається дія?: усупереч чому? незважаючи на що?
Відокремлені обставини виражаються
дієприслівниковим зворотом
Дієприслівниковий зворот — дієприслівник разом із залежними від нього словами.
іменником з прийменником
дієприслівником
Дієприслі́вник — невідмінювана форма дієслова, яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію. Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
Відокремлюються обствини
2) обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, починаючи з, кінчаючи
3) непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками
1) поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій позиції по відношенню до означуваного дієслова-присудка
Не відокремлюються інтонацією й на письмі одиничні дієприслівники, що виступають у ролі обставин способу дії, які позначають фізичний чи психічний стан або положення в просторі.
Уточнюючі члени речення
Уточнюючими називаються такі додаткові слова і словосполучення, які стоять після інших членів речення і зв’язані з ними, роз’яснюють і конкретизують їх зміст, відповідають на ті самі запитання, є вужчими від основних за значенням, але ніколи не бувають з ними однорідними.
Ознаки уточнюючих слів та зворотів:
уточнююча інтонація;
у відношенні до підпорядковуючого члена стоять тільки в постпозиції;
завжди відокремлені.
Уточнюватися може:
обставина способу дії: Сиве волосся спадало кружком, по – козацьки;
обставина місця: Тут, на узліссі, розкіш була вітрові ;
обставина часу: Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя;
означення: Кров батьківська, січова, ще змалку обізвалася в жилах малої дитини;
присудок: Я буду вчителем, математиком;
додаток: ...Ніякий шкідник, ніяка нечисть не витримує влітку розпечених пісків,їхніх пекельних температур;
підмет: Обидва, Діденко і Чумак, прислухались до шереху в передпокої.
Р
озділові знаки при уточнюючих членах речення
.
комами: А віддалеки, з села, дівоча пісня долітає;
тире: Працюємо, як любимо – весело;
члени речення, при яких стоять слова тобто, цебто, а саме, мають уточнююче значення й виділяються комами: Гейзери, тобто джерело гарячої води, відомі на Камчатці
уточнюючі члени речення, приєднувані пояснювальними словами чи, або ,інакше відокремлюються комами