Високий професіоналізм театру корифеїв засвідчувала насамперед постійна потреба виставляти не просто соціально-побутові п’єски і водевілі, а й складні музичні драми, опери, оперети, що вимагали неабиякої майстерності й наявності оперних солістів. Ролі-партії в операх „Наталка Полтавка“, „Тарас Бульба“, „Утоплена“, „Різдвяна ніч“, опереті „Енеїда“ Миколи Лисенка, в операх „Запорожець за Дунаєм“ Семена Гулака-Артемовського, „Катерина“ Миколи Аркаса, „Роксолана“ Дениса Січинського потребували професійної постановки голосу виконавців і неабияких природних вокальних даних.