Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Логопедичне обстеження хворого на афазію - Coggle Diagram
Логопедичне обстеження хворого на афазію
Організація ефективного відновлювального навчання можлива тільки після проведення комплексного обстеження людини з афазією, яке повинно здійснюватись групою фахівців - нейропсихологами, логопедами, лікарями.
На основі даних бесіди створюється попередня загальна характеристика хворого на афазію, в якій відображено:
Рівень усвідомленості ситуації бесіди;
здатність до вербального вираження думки;
наявність мовленнєвого емболу, мовленнєвих автоматизмів (думаю, от, ну, так би мовити тощо);
дисоціація між здатністю до мимовільного та довільного мовлення;
обсяг паралінгвістичних засобів спілкування (жести, міміка, інтонація);
критичність до власного стану.
Після бесіди слід перейти до вивчення стану рухів і дій, а саме:
Кінестетичного орального, пальцевого праксису (відтворення окремих поз);
кінетичного (динамічного) праксису (відтворення серій артикуляційних, пальцевих поз);
конструктивного праксису (конструювання з деталей),
рухових координацій, які характеризують стан взаємодії між півкулями головного мозку (проби, зокрема Озерець-кого);
зорового, акустичного, сомато-сенсорного (стереогнозу).
Особливу увагу слід приділити обстеженню мовленнєвих функцій.
Логопедична частина обстеження спрямована на вивчення стану імпресивного та експресивного мовлення.
Обстеження імпресивного мовлення спрямовано на вивчення:
Розуміння мовлення (ситуативний і позаситуативний діалог);
співвіднесення назви з предметом (показ предметів, їх частин, частин тіла за назвами);
розуміння складних логіко-граматичних конструкцій.
Обстеження експресивного мовлення передбачає вивчення:
втоматизмів (рахунок до 10, дні тижня, місяці, закінчення знайомих віршів, фраз з чітко визначеним змістом, читання добре знайомих віршів, співи добре знайомих пісень);
афективно забарвлених автоматизмів («Як же так!», «чорт!» тощо);
співвідношення обсягів довільного та мимовільного мовлення;
повторення звуків і складів, слів і фраз;
називання предметів, дій;
стан спонтанного мовлення в монолозі (переказ, розповідь, імпровізація);
глобальне та аналітичне читання букв, складів, фраз, текстів;
письмо букв, слів, фраз, текстів (списування, диктант, самостійне письмо).
Обстеження стану інтелекту передбачає дослідження:
категоріального мислення (класифікація, виключення зайвого, аналогій, узагальнення);
аналітико-синтетичного мислення (причинно-наслідкові зв'язки, арифметичний рахунок, арифметичні задачі і приклади);
понятійного мислення (антоніми, синоніми, метафори).
Слід приділити обстеженню пам'яті:
оперативної пам'яті (слухомовленнєва, зорова);
довготривалої пам'яті (на події власної біографії до захворювання, на загальновідомі події і дати).
На підсумковому етапі обстеження складається заключення нагальною характеристикою мовлення хворого зі збереженням такої послідовності:
наявність ліворукості,
ступінь контактності хворого,
орієнтованість в оточуючому,
виснажливість,
ступінь порушень розуміння мовлення,
ступінь розпаду експресивного мовлення,
відмічається здатність виконувати інструкції (усні і писемні),
читання про себе,
письмо (самостійне і під диктовку),
особливості гнозису і праксису,
стан інтелекту.