Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Родова варіантність запозичених іменників (Н. М. Карікова) - Coggle Diagram
Родова варіантність запозичених іменників (Н. М. Карікова)
Причини
Неусталеність і невнормованість української літературної мови та її морфологічної сфери на початку 20-х рр. ХХ століття загалом
Інтерференція (взаємодія мовних систем в умовах білінгвізму, яка виникає у процесі мовних контактів) разом з ідеологічними та політичними міркуваннями та позиціями мовознавців
Пояснення
На думку сучасних мовознавців (Ю. Шевельов, Г. Яворська, І. Фаріон, О. Муромцева та ін.)
“європейські запозичення приходили на “підросійську” Україну і в Галичину різними шляхами":
у першому випадку переважно через посередництво російської мови
у другому – польської (за винятком безпосередніх запозичень, напр., з німецької)
Василь Сімович константує, що українські працівники пера порушували “закон переробу таких чужих слів”, тому під впливом “московської мови”, уживали лексеми на кшталт:*
клас, прогноз, діагноз, синтез
Проте ці іменники “повинні теж мати закінчення іменників жіночого роду:
кляса, проґноза, діяґноза, синтеза
Приклади
На думку Ольги Муромцевої, з’явилися такі варіанти родових форм іменників, внаслідок впливів російської і польської мов в українській мові:
актив - актива (фр. actif, ч. р., нім. Aktiva множ.)
девіз - девіз(а) (фр. devise, ж. р)
контроль - контроля (фр. controle, ч. р.)
Відсутність виокремлення єдиної думки та висновку сучасних науковців, що призвело до невизначеності науково обґрунтованої норми родової належності запозичених іменників
Приклад
“Російсько-український словник” відносив до іменників ж. р. слова абрикоса та аналіза. Тоді як “Практичний російсько-український словник” - до іменників з подвійними варіантними родовими формами: абрикос (а), аналіза /аналіз.
Критерії родової варіантності
(за Олексом Синявським)
природність такої норми для найбільшої частини народної мови
регулярність використання в творах найкращих українських письменників, тобто в писемності
вигідність з погляду удосконалення мови, хоча за неможливості погодження всіх вимог, перевага надається традиції
Пропозиції та ствердження науковців щодо встановлення родової норми
Іван Огієнко
вивів головне правило: “... рід слів неживих окреслюємо тільки з їх закінченням”
1) Слова чол. р. закінчуються головно на тверду приголосну, рідко на -ь
2) Слова ж. р. закінчуються на -а/-я, або на -ь
3) Слова ніякого роду на -о, -е
Олекса Синявський
зарахував до іменників ж. р. такі лексеми:
адреса, відпустка, завіса, класа, картопля, криза, недуга, пара, перерва, путь, салата, тополя, фаза, флота, харч...
Микола Сулима
описував факти ненормативного вживання форми іменника "клас" (ч.р) замість нормативної форми "класа" (ж.р)
Виконавиці: Баришполець Анастасія, Малейчук Анна, Сухорукова Олена, Левчук Тіна, Піксасова Анастасія.