Криза 30-ти років (криза середини життя). Криза 30-ти років –
умовна назва. Цей стан може наступити і раніше, і пізніше. Перед
людиною постає завдання – знайти себе у нових життєвих обставинах,
вимірюючи масштаб своєї особистості з новими перспективами.
Переживаючи кризу 30-ти років, людина шукає можливості укріпити
своє місце у дорослому житті, підтвердити свій статус дорослого. На
цьому періоді життя людина впевнена, що можливим є повна реалізація
усіх її цілей і бажань. Для даної кризи характерним є: поглиблений
самоаналіз, зміна уявлення про своє життя, руйнування попереднього
способу життя, переоцінка цінностей та ін. Кризу 30-ти років нерідко
називають кризою сутності життя. Ці пошуки, як і вся криза в цілому,
знаменують перехід від молодості до зрілості. Спостерігаються гендерні
відмінності у переживанні кризи 30-ти років. Для чоловіків характерним
є професійні та особистісні зміни, але пріоритети сконцентровані на
кар’єрі. У жінок пріоритети змінюються на протилежні: ті, хто будував
кар’єру, замислюються про родину та дітей; тих, хто був орієнтований
на сім’ю, починають приваблювати професійні цілі.
Криза 40-ка років. Вона є повторенням кризи 30-ти років, якщо
остання не призвела до належного рішення проблем. Цей період є
критичною оцінкою та переоцінкою того, що було досягнуто до цього
часу. На жаль, ця переоцінка призводить до розуміння того, що життя
пройшло безрезультатно і часу для змін вже немає. Для даної кризи
характерним є: депресія, тривожність, невротичні розлади. Криза 40-ка
років нерідко викликається і загостренням сімейних відносин (діти, як
правило, підростають і починають жити своїм життям, помирають деякі
близькі родичі і родичі старшого покоління, втрата безпосередньої
участі в житті дітей сприяє остаточному усвідомленню характеру
подружніх відносин та ін.). Проблемами кризи також є убування
фізичних сил та зменшення сексуальної привабливості. У разі
виникнення кризи 40-ка років, людині знов доводиться перебудовувати
свій життєвий задум, виробляти нову «Я-концепцію». Ця криза може
серйозно змінити життя людини аж до зміни професії і створення нової
сім’ї. За К. Юнгом, криза 40–45-ти років – це зустріч людини зі своїм
підсвідомим. Цю кризу називають ще періодом розходження шляхів:
один шлях - поступова психічна інволюція (разом із фізичною), інший –
психічна еволюція. Який шлях обере людина, залежить від її духовного розвитку
Успішне подолання кризи призводить до формування у
людини генеративності (продуктивності) як прагнення подальшого
розвитку.
-
старістю, який супроводжується певними віковими проблеми.
Дослідники вважають, що досягаючи в зрілості свого розквіту і піку
професійної продуктивності, людина припиняє свій розвиток,
зупиняється в підвищенні своєї професійної майстерності, творчого
потенціалу тощо. Потім настає спад, поступове зниження професійної
продуктивності: все краще, що людина могла зробити в своєму житті,
залишається позаду, на вже пройденому відрізку шляху.
-
років), старість (70 років та більше), дряхлість.
Існують наступні стратегії старіння:
- Конструктивна стратегія як можливість подальшого
прогресивного розвитку: зберігання старих та формування нових
соціальних зв’язків.
- Деструктивна стратегія як намагання зберегти себе: виживання
як індивіда на фоні поступового згасання психофізичних функцій.
Успішне подолання кризи похилого віку змінює установку людини
на власне життя як період відпочинку та спокою, старість сприймається
як період внутрішньої активності. В іншому випадку, зростає ригідність,підсилюються страхи, з’являються неоптимістичні форми подолання
життєвих проблем.