Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Критерії оптимальності реформування системи публ. упр.:, Додатковими…
Критерії оптимальності реформування системи публ. упр.:
• результатом кожного з етапів має бути цілісний функціонально завершений комплекс заходів, перетворення в межах якого будуть становити автономну реформу, результати якої можна оцінити;
• кожен з етапів повинен слугувати базою для нарощування комплексу перетворень більш високого якісного рівня. Результати попередніх етапів мають бути спрямовані на досягнення реалізації цілей наступних етапів;
• на кожному наступному етапі реформування ефективні форми перетворень з попередніх етапів необхідно зберігати, регресивні - вилучати, доповнювати новими формами (методами, технологіями);
• для подолання зростаючої складності, дискоординації та інших дисфункціїї, які породжуються диференціацією системи при переході до більш високих етапів розвитку необхідно систематично виділяти в ускладненій структурі групи однорідних чи тісно пов'язаних компонентів, створювати механізми їх координації;
• розвиток кожного нового етапу доречно здійснювати не фронтально, а шляхом випереджального просування лідерських підсистем, які володіють найвищим організаційним потенціалом освоєння прогресивних підходів і технологій;
Додатковими оптимізаційними ресурсами є прийоми:
самообслуговування, тобто виконання окрім основної функції певної підсистеми ще й додаткової - підтримка життєдіяльності власне самої підсистеми;
актуалізації функцій, який передбачає розширення функціоналу за рахунок властивостей, які потенційно можуть стати функціями;
функціоналізації дисфункцій: шляхом їх включення в якості додаткових функціональних ресурсів системи; за рахунок спрямування їх проти інших дисфункції).
Алгоритм трансформаційних перетворень БУРР:
• визначити реальні суспільні потреби та інтереси, за допомогою включення механізму узгодження інтересів акумулювати їх в суспільно значущі цілі;
• провести незалежний та неупереджений аналіз поточного стану системи регіонального управління, виявити найслабші підсистеми (компоненти), виокремити їх причини;
• чітко виділити в окресленій траєкторії пріоритетні вектори, з урахуванням наявних ресурсів визначити етапи реалізації реформування за цими векторами;
• виокремити додаткові джерела ресурсів, засоби реалізації перетворень;
• сконцентруватися на пошуку способів трансформації структури суб’єкта державного управління в гнучку динамічну структуру, яка здатна переорганізовуватися;
• визначати (з огляду на необхідність забезпечення соціальної ефективності та наявного ресурсного потенціалу) оптимальні параметри кожної окремої підсистеми.
I.В. Пахтусова виокремлює чотири блоки функціональних критеріїв, за якими можна оцінювати сам суб’єкт:
• цілеспрямованість;
• технології процесів управління;
• структура суб’єкта;
•кадрове забезпечення.
Основними елементами інституціональної системи трансформації управління регіональним розвитком є:
суб’єкти інституціональної взаємодії (державного регулювання, ринкового саморегулювання, громадської участі в управлінні);
певні усталені норми соціальної поведінки суб’єктів регіонального управління - інституції та інститути, як їх організаційні форми (законодавчі акти та організаційні структури, наприклад: Державний фонд регіонального розвитку, Угоди щодо регіонального розвитку);
інституціональна взаємодія (як по вертикалі: субординація, субсидіарність; так і по горизонталі: міжсекторне партнерство, державно-приватне партнерство, кластери);
держава, як специфічний інститут - особлива форма організації суспільства;
інституціональна інфраструктура;
певні інституціональні блоки, що діють в окремих сферах суспільного життя (фінансова система, виробнича система, ЖКГ тощо).