Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором
Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є однією з основних конституційних функцій прокуратури (п. 1 ст. 121 Конституції України) і водночас, однією з основних конституційних засад судочинства (п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України). Ця засада закріплена і в Законі України "Про прокуратуру" (ст. 36). Але, оскільки вона стосується лише кримінального процесу, то конкретний її зміст визначений положеннями КПК.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. З КПК державне обвинувачення – це процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК (ч. 1 ст. 22 КПК). Під обвинуваченням розуміється твердження про вчинення певного особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, визначеному КПК.
КПК визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Це: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (ч. 1 ст. 91 КПК).