За Л.Каннером, найхарактерніші риси клінічної картини аутизму – це “крайня аутична самітність” і пов’язані з нею порушення соціального розвитку: нездатність налаштовуватися на адекватну поведінку, затримка чи відхили в розвитку мовлення, з ехолаліями і неправильним використанням займенників, монотонне повторення шуму або слів, відмінна механічна пам’ять, обмежений діапазон спонтанної активності, стереотипія, бажання підтримувати все в незмінному вигляді, страх перед змінами та незавершеністю, вироблення ритуалів, поява дивних занять, дуже сфокусованих, інтенсивних захоплень і фіксацій, а також патологічні стосунки з іншими людьми, переважне проведення часу з неживими предметами. Л.Каннер охарактеризувавши аутичні прояви як захист за своєю природою.