Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ ст., image, image, image,…

- - - - Творчий шлях розпочався 1882 року в Єлисаветграді у складі українського театру під керівництвом М.Кропивницького.
        
        М.Заньковецька дебютувала в п’єсі І.Котляревського «Наталка Полтавка».
        
        У репертуарі М.Заньковецької було понад 30 ролей на сцені
        
        М.Заньковецькій першій в Україні уряд присвоїв високе звання народної артистки.
- - - - Сюжет: мотиви й сюжети усної народної творчості, популярні книжні анекдоти, які відображали життя та побут українського народу.
      - Автори і виконавці – учні тодішніх шкіл, зокрема студенти Києво-Могилянської академії та мандрівні дяки.
    - - Сюжет – і релігійний, і світський.
      - У живому вертепі ролі виконувати актори, у ляльковому вертепі – ляльки.
    - - Після знаменитої «Наталки Полтавки» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки–Основ’яненка, «Назара Стодолі» Т. Шевченка
- - - - У 1882 році ця трупа, реорганізована в українське акторське товариство, почала давати систематичні вистави в Кременчуці, Харкові, Києві та інших містах.
        
        10 січня 1882 року М. Кропивницький здійснив постановку п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля». Власне, саме з цієї дати й починається літочислення українського професійного театру.
        
        З осені 1883 року новим директором українського театру став М.Старицький, а М.Кропивницький залишився на посаді режисера та актора. На утримання трупи він використав усі гроші з продажу свого маєтку, що дало змогу:
        
        Збільшити персонал трупи, створити власний оркестр, підвищити платню акторам.
        
        З 1886 року розділився на дві трупи:
        
        Молоді актори (Вірина, Грицай, Садовська-Барілотті, Зініна та інші).
        
        Залишилися з М.Старицьким.
        
        Українські професійні трупи гастролювали в усіх українських губерніях, у Києві, Петербурзі, Москві, завжди маючи незмінний успіх у глядачів.
        
        Старші утворили нове театральне товариство.
        
        На чолі з М.Кропивницьким.
    - - Зародження і перші кроки цього театру пов’язують із такими зірками української сцени:
        
        Марко Кропивницький, М.Старицький, родина Тобілевичів (І. Карпенко-Карий, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті), М.Заньковецька, Л.Ліницька, М.Затиркевич-Карпинська та інші.
      - Слово «корифей» походить з грецької мови і перекладається як «вождь», «голова», «керівник». У давньогрецькій драмі корифеєм називали проводиря хору або виконавця речитативів чи дійову особу, що виступала посередником між хором і акторами.
        
        У наш час корифеєм називаються видатного діяча в якісь галузі науки чи мистецтва.
    - - У 1888 році утворилося вже три трупи на чолі з М.Кропивницьким, М.Старицьким і М.Садовським.
        
        Власну трупу організували П.Саксаганський та І.Карпенко-Карий. Колективи складалися в середньому із сорока осіб без музикантів.
        
        У М.Старицького було до 36 п*єс
        
        Найвитривалішими виявилися товариства під проводом П.Саксаганського й М.Садовського, які в 1898 році об’єдналися. У 1900 році до об’єднаної трупи вступили М.Кропивницький і М.Заньковецька.
        
        У 1906 році в Києві в Музично-драматичній школі імені М.Лисенка був заснований український драматичний відділ, із яким пов’язані перші спроби підготовки українських професійних акторів.
        
        У М.Кропивницького – 27 п*єс.
        
        М.Садовського – 26 п*єс.
        
        У П.Саксаганського – 24 п*єс.
- - - - Соціально-психологічна драма
        
        П’єса, у якій змальовано складні переживання, високоінтелектуальні характери. Увага з побутових обставин переноситься на психологію персонажів.
        
        «Безталанна», І.Карпенко-Карий.
      - Історична трагедія, драма
        
        В основі твору лежить гострий, непримиренний конфлікт прагнень особистості реалізувати свої ідеї з об’єктивною неможливістю їх реалізувати.
        
        Головний герой – непересічна особистість. П’єса завершується загибеллю головного героя.
        
        «Сава Чалий», І.Карпенко-Карий, «Маруся Богуславка», М.Старицький.
      - Сатирична комедія
        
        Комедійний жанр, у якому висміяно суспільні стосунки певного місця та часу, епох, народів, людства в цілому. Може бути політичною чи побутовою.
        
        «Хазяїн», Карпенко-Карий.
      - Водевіль
        
        Легка п’єса з цікавою інтригою, піснями і танцями.
        
        «По-модному», М.Старицький.
      - Трагікомедія
        
        Різновид комедії, драматичний твір, у якому поєднуються ознаки комедії і трагедії: під час комедійного конфлікту відбуваються трагічні події.
        
        «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого.
      - Соціально-побутова драма
        
        Драматичний твір, у якому конфлікт має соціальний характер і реалізується через картини життя і побуту героїв.
        
        «Дві сім’ї», М.Кропивницький.
- - - - Значний вплив на українську класичну музику мало хорове мистецтво:
        
        Галицьке
        
        Наддніпрянське
- - - - Театральна діяльність активізувалась із заснуванням 1884 р. «Руського літературно-драматичного товариства».
        
        Під керівництвом С. Воробкевича, відомого українського письменника, композитора, педагога.
        
        Він написав 18 музично-драматичних творів, побутових драм, комедій, що становили основу театрального репертуару.
        
        У Львові 1903 р. заснована музична школа.
        
        З 1907 р.— Вищий музичний інститут.
        
        З 1939 р.— державна консерваторія імені М. В. Лисенка
        
        У 30-х роках діяли 9 філій музичного інституту — у Бориславі, Дрогобичі, Стрию, Тернополі, Яворові та інших містах.
        
        У Львові 1842 р. відкрився приватний міський театр С. Скарбека, один із найбільших у Європі
        
        На його сцені дебютували вихованці Львівської консерваторії С. Крушельницька, М. Менцинський, О. Мишуга, Ф. Лопатинська, О. Носалевич, виконавська майстерність яких набула світового визнання.