По-друге, ігнорується принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову (найчастіше президент, виконавчо-розпорядницькі структури підкоряють собі всі інші органи, наділяються законодавчими і судовими повноваженнями). По-третє, роль представницьких органів державної влади обмежена владним суб'єктом, хоча вони і можуть існувати. По-четверте, суд виступає, по суті, допоміжним органом, разом із яким можуть використовуватися і позасудові органи (наприклад, у Чилі існували т.зв. “ескадрони пильності”). По-п’яте, зберігається частково цензура, існує свого роду напівгласність.