Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Про державну таємницю - Бовкун Д.О. КБ-91 - Coggle Diagram
Про державну таємницю - Бовкун Д.О. КБ-91
Охорона державної таємниці
З метою охорони державної таємниці впроваджуються:
єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації;
дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації;
обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать;
особливості здійснення державними органами їх функцій щодо органів, діяльність яких пов'язана з державною таємницею;
режим секретності органів, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею;
спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці;
технічний та криптографічний захисти секретної інформації.
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею
Юридичні особи мають право провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, встановлюється Службою безпеки України і не може перевищувати 5 років.
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, надається за результатами спеціальної експертизи за умови, що юридичні особи:
відповідно до компетенції, державних завдань, програм, замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у діяльності, пов'язаній з державною таємницею;
мають приміщення для проведення робіт, пов'язаних з державною таємницею;
додержуються передбачених законодавством вимог режиму секретності робіт та інших необхідних заходів;
мають режимно-секретний орган, якщо інше не передбачено цим Законом.
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, не надається, якщо відсутні умови для провадження такої діяльності, передбачені статтею, а також якщо керівник підприємства, установи, організації не є громадянином України або не має допуску до державної таємниці.
Режимно-секретні органи (РСО)
В органах, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів РСО, які підпорядковуються безпосередньо керівнику органу.
Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за погодженням із Службою безпеки України.
Якщо штатним розписом не передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що забезпечують режим секретності.
Основними завданнями РСО є:
недопущення необґрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації;
своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами інших установ заходів, що забезпечують охорону державної таємниці;
запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї;
виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;
забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин;
організація та ведення секретного діловодства;
здійснення контролю за станом режиму секретності в установах та на підпорядкованих їм об'єктах.
РСО мають право:
вимагати від усіх працівників структурного підрозділу, а також відряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці;
брати участь у розгляді проектів штатних розписів структурного підрозділу та підвідомчих їм установ, підприємств у частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та чисельності працівників цих органів;
брати участь у проведенні атестації працівників, що виконують роботи, пов'язані з державною таємницею, а також у розгляді пропозицій щодо виплати в установленому нормативними актами порядку компенсації за роботу в умовах режимних обмежень;
залучати спеціалістів структурного підрозділу до здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;
здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань захисту державної таємниці і забезпечення режиму секретності у підрозділах органів, а також у підвідомчих їм установах та підприємствах, давати відповідні рекомендації;
здійснювати перевірки додержання режиму секретності на робочих місцях працівників, що мають допуск до державної таємниці;
порушувати перед керівником питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень режиму секретності та секретного діловодства;
брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому порядку вимагати від працівників письмових пояснень щодо фактів порушень режиму секретності;
вносити пропозиції керівникові про припинення робіт, пов'язаних з державною таємницею, в структурних підрозділах, якщо умови для їх виконання не відповідають вимогам режиму секретності;
опечатувати приміщення, де ведуться роботи щодо припинення робіт або зберігаються матеріальні носії секретної інформації;
одержувати від громадян, яким оформляються документи на допуск до державної таємниці, анкетні дані;
використовувати засоби зв'язку та вести в установленому порядку поштово-телеграфне листування з іншими структурними підрозділами та їх РСО з питань забезпечення режиму секретності;
мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та штампи установленої форми.
Допуск громадян до державної таємниці
Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:
форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" (термін дії - 5 років);
форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно" (термін дії - 7 років);
форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно" (термін дії - 10 років).
Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї діяльності. (в окремих випадках допуск видається раніше)
Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Надання допуску передбачає:
визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією;
перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці;
взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;
одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці;
ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Відмова у наданні допуску до державної таємниці
Допуск до державної таємниці не надається у разі:
відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;
сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини або за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України;
наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України.
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;
невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Перевірка громадян у зв’язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Переоформлення допуску до державної таємниці
Переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється:
у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією;
у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності;
у разі необхідності проведення додаткової перевірки.
На прохання громадянина його допуск до державної таємниці скасовується протягом трьох днів з часу звернення з приводу скасування допуску.
Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення відповідних обставин;
Доступ громадян до державної таємниці
Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.
Відмова надати громадянинові України доступ до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв можлива лише у разі відсутності підстав, передбачених частиною першою цієї статті.
Іноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжнародних договорів України.
Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці
Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний:
не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
виконувати вимоги режиму секретності;
повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
У разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень
Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю з метою запобігання її поширенню у пресі та інших засобах масової інформації здійснює центральний орган виконавчої влади з питань інформаційної політики.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, вправі відмовити у виконанні запиту щодо надання секретної інформації чи інших подібних вимог зазначеним у частині першій цієї статті державним органам, якщо останні не встановили такого порядку або не додержуються його.
Технічний та криптографічний захисти секретної інформації здійснюються в порядку, встановленому Президентом України.
Основні положення
Основні поняття
Види захисту інформації
криптографічний захист секретної інформації - вид захисту, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо;
технічний захист секретної інформації - вид захисту, спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування інформації.
Державна таємниця
державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;
віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;
державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;
Звід відомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю;
спеціальна експертиза щодо наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, - експертиза, що проводиться з метою визначення в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях наявності умов, передбачених цим Законом, для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;
Допуск і доступ до таємниці
доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень;
допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;
Матеріальні носії
засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації;
матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об'єкти, в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо;
розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації - зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації;
Секретність
гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;
категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях;
режим секретності - встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці;
ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою;
Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.
Дія цього Закону поширюється на органи, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.
Державну політику щодо державної таємниці як складову засад внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України.
Державні органи та їх посадові особи у сфері охорони державної таємниці
Президент України видає укази та розпорядження з питань охорони державної таємниці, віднесених цим Законом та іншими законами до його повноважень.
Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони державної таємниці.
Кабінет Міністрів України спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці.
Державні органи виконавчої влади здійснюють державну політику у сфері охорони державної таємниці в межах своїх повноважень, передбачених законом
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Володілець секретної інформації або власник матеріальних носіїв такої інформації реалізує свої права з урахуванням обмежень, установлених в інтересах національної безпеки України відповідно до цього Закону.
Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею, в бюджетних установах і організаціях здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Державна таємниця
Інформація, що може бути віднесена до державної таємниці
у сфері оборони
про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ;
про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення;
про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни;
про застосування систем озброєння, підготовку та проведення військових операцій;
про винаходи, дослідження і розробку нових зразків озброєння в інтересах забезпечення національної безпеки і оборони та про результати таких досліджень і розробок;
про заходи та показники розвитку Збройних Сил України та їх спроможностей;
про склад, завдання та матеріально-технічне забезпечення розвідувального органу Міністерства оборони України та зібрану і створену ним інформацію в результаті його діяльності;
про особовий склад Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;
у сфері економіки, науки і техніки:
про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування;
про використання транспорту, зв'язку, потужностей інших галузей та об'єктів інфраструктури держави в інтересах забезпечення її безпеки;
про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів сировини і продукції;
про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов'язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, а також про особливі заходи фінансової діяльності держави;
про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, предметом яких є створення новітніх складних зразків озброєння, військової або спеціальної техніки та інші роботи, що мають важливе оборонне чи економічне значення;
про найменування, загальну кількість, вартість озброєння;
про кількість, строки поставок військовим формуванням чи правоохоронним органам для забезпечення їх боєздатності основних видів пального (мастильних матеріалів), речового майна та продовольства;
про факт та предмет закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення;
у сфері зовнішніх відносин:
про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки;
про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме шкоди національній безпеці України;
про експорт та імпорт озброєння, військової і спеціальної техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;
про зміст секретної інформації, що отримується від іноземної держави чи міжнародної організації;
у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність або розвідувальну чи контррозвідувальну;
про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність;
про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну діяльність;
про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності;
про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та інших державних об'єктів;
про систему урядового та спеціального зв'язку;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати наукових досліджень у сфері криптографії;
про системи та засоби криптографічного захисту секретної інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання;
про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації;
про організацію режиму секретності в державних органах, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації;
про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів;
Не відноситься до державної таємниці інформація:
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров’я людини;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
про незаконні дії державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб;
інша інформація, доступ до якої відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмежено.
Державні експерти з питань таємниць
Виконання функцій державного експерта з питань таємниць на конкретних посадових осіб покладається:
у Верховній Раді України - Головою Верховної Ради України;
в інших державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях - Президентом України за поданням Служби безпеки України на підставі пропозицій керівників відповідних державних органів, Національної академії наук України, підприємств, установ і організацій.
Державний експерт визначає:
підстави, за якими інформацію має бути віднесено до державної таємниці;
підстави та доцільність віднесення до державної таємниці інформації про винаходи;
ступінь секретності інформації, віднесеної до державної таємниці;
державний орган (органи), якому надається право приймати рішення щодо кола суб'єктів, які матимуть доступ до секретної інформації;
Функції експерта:
готує висновок щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації;
установлює та продовжує строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці із зазначенням дати її розсекречення;
дає Службі безпеки України рішення про зміну ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці;
затверджує за погодженням із Службою безпеки України розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю;
розглядає пропозиції щодо віднесення інформації до державної таємниці та її розсекречування;
затверджує висновки щодо обізнаності з державною таємницею громадян, які мають чи мали допуск до державної таємниці;
контролює обґрунтованість і правильність надання матеріальним носіям інформації, що становлять державну таємницю, відповідного грифа секретності, своєчасність зміни такого грифа та розсекречування цих носіїв із наданням їм реквізиту "розсекречено";
бере участь у розробленні критеріїв визначення шкоди, яку може бути завдано національній безпеці України у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації.
Державний експерт зобов'язаний
погоджувати за посередництвом Служби безпеки України свої висновки про скасування рішень щодо віднесення інформації до міждержавних таємниць з відповідними посадовими особами держав;
подавати Службі безпеки України не пізніше як через десять днів з моменту підписання рішення про віднесення відомостей до державної таємниці або про скасування цих рішень, а розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, - у той же строк з моменту їх затвердження;
розглядати протягом одного місяця пропозиції Служби безпеки України про віднесення інформації до державної таємниці;
надавати відповідний гриф секретності рішенням про віднесення інформації до державної таємниці та про скасування цих рішень залежно від важливості їх змісту;
брати участь у засіданнях державних експертів з питань таємниць;
ініціювати питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю.
Державний експерт має право:
безперешкодно проводити перевірку виконання державними органами, що перебувають у сфері його діяльності, рішень про віднесення інформації до державної таємниці, скасування цих рішень, додержання порядку засекречення інформації та у разі виявлення порушень давати обов'язкові для виконання приписи про їх усунення;
створювати експертні комісії з фахівців і науковців, які мають допуск до державної таємниці, для підготовки проектів рішень про віднесення інформації до державної таємниці, зниження ступеня її секретності та скасування зазначених рішень;
скасовувати безпідставні рішення про надання носію інформації грифа секретності, зміну або скасування цього грифа;
клопотати про притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю;
одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання своїх функцій.
Державний експерт з питань таємниць несе персональну відповідальність за законність і обґрунтованість своїх рішень;
У рішенні державного експерта з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці зазначаються:
інформація, яка має становити державну таємницю;
підстави для віднесення інформації до державної таємниці;
критерії віднесення інформації до державної таємниці, зокрема:
визначення рівня та опис загрози та шкоди національній безпеці (національним інтересам) у разі невіднесення інформації до державної таємниці;
визначення дати або події розсекречування інформації;
ступінь секретності зазначеної інформації;
обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої інформації;
організація чи громадянин, який вніс пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці, та державний орган (органи), якому надається право визначати коло суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;
строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці.
Віднесення інформації до державної таємниці
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних органів чи громадян.
Інформація відноситься до державної таємниці з урахуванням таких принципів:
дотримання балансу інтересів національної безпеки, демократичних принципів відкритості та прозорості;
вільного обігу інформації;
презумпції публічності інформації до її віднесення в установленому законодавством порядку до державної таємниці.
У разі невідповідності інформації вимогам, встановленим цим Законом, забороняється віднесення її до державної таємниці.
Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць.
Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці не може перевищувати (Президент України може встановлювати більш тривалі строки дії рішень про віднесення інформації до державної таємниці)
для інформації із ступенем секретності "особливої важливості" - 30 років;
для інформації "таємно" - 5 років.
для інформації "цілком таємно" - 10 років;
Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці здійснюються на підставі рішення державного експерта з питань таємниць або на підставі рішення суду. (зміни з часу опублікування змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю)
Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації
Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю.
Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із:
грифа секретності;
номера примірника;
статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення;
найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.
Строк засекречування матеріальних носіїв інформації має відповідати строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановленого рішенням державного експерта з питань таємниць.
Громадяни та юридичні особи мають право внести посадовим особам, які надали гриф секретності матеріальному носію секретної інформації, обов'язкову для розгляду мотивовану пропозицію про розсекречування цього носія інформації. Зазначені посадові особи повинні протягом одного місяця дати громадянину чи юридичній особі письмову відповідь з цього приводу.
Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці
Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядників, зобов'язані контролювати стан охорони державної таємниці, яка була передана підрядникам у зв'язку з виконанням замовлення.
Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних і недержавних органах, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці.
Нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю здійснюється у порядку, визначеному законом.
Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю
Несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність посадові особи та громадяни, винні у:
розголошенні державної таємниці;
втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону;
навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України
безпідставному засекречуванні інформації;
наданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, яка не становить державної таємниці, або навпаки;
порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності;
недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва;
невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації;