Хоч мені ще не так багато років, але можу сказати, що коли я була маленькою, все було інакше. Ми не сиділи вічно за комп’ютером, не грали у відеоігри, а вигадували свої. Бігали, їздили на велосипедах, розбивали коліна і лікті, будували хатинки на деревах, били вікна, міряли глибину калюж. Ми сміялися, плакали, обурювалися, билися, обіймалися. Ми не писали повідомлення, не надсилали смайлики, а жили, справді жили. І це життя було щасливе, повне емоцій.