Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Економічне вчення М. І. Туган-Барановського(1865-1919) - Coggle Diagram
Економічне вчення М. І. Туган-Барановського(1865-1919)
Біографія
народився в Україні у сім'ї дворян Харківської губернії;
отримав вищу фізико- математичну, а потім і юридичну освіту;
зірка першої величини на небосхилі української економічної думки, всесвітньо відомий економіст, історик і громадський діяч;
захистивши докторську дисертацію, але будучи політично неблагонадійним, він не отримав посаду професора;
почав читати лекції з політичної економії в Петербурзькому політехнічному інституті;
був редактором видання «Нові ідеї в економіці»;
деякий час був членом партії кадетів;
виконував обов'язки міністра фінансів Української Центральної Ради (1917-1918);
ставши професором Київського університету і деканом
юридичного факультету, брав активну участь в організації Академії наук України, будучи головою її соціально-економічного відділу (1919).
Головні здобутки вченого
Взявши за основу марксистський підхід, вчений вніс до нього суттєві корективи (його аналіз економічних криз і
кон'юнктури ринку на двадцять років випередив послідуючі відкриття Дж. М. Кейнса).
Досягненням М. І. Туган-Барановського стала його
соціальна теорія розподілу
, де він визначив два чинники, що визначають розмір заробітної плати, як продуктивність праці та соціальна сила пролетаріату.
Довів, що концепція граничної корисності не суперечить трудовій теорії Д. Рікардо і К. Маркса, а є синтезом («теорема Туган-Барановського».);
На основі величезного статистичного матеріалу економіки Англії вчений показав обмеженість тоді існуючих спроб пояснити причин економічних криз. На його думку, вони настають у зв'язку з надмірними
інвестиціями, яким були передбачені наступні відкриття в цій області.
Вчений здійснив вихід економічної науки з питань мікро – на проблеми макроекономіки.
Його називали «легальним марксистом» з великою повагою ставився до вчення К. Маркса. Однак, не
завжди погоджуючись з К. Марксом, він вважав правильним його центральне положення про визрівання в надрах капіталізму зародків нового, більш досконалого суспільства.
Визначив предметом політичної економії науку, яка
вивчає господарський лад в історичному розвитку;
Широке охоплення ним економічних питань, поставлених трьома напрямами економічної думки: маржинальним, марксистським та та історичною школою Німеччини.
Наприкінці життя вчений зайнявся проблемами кооперації та соціалістичного суспільства.
Не переставав постійно повторювати, що все ще
залишається під прапором соціалізму.