Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Загальна характеристика основних напрямків сучасної економічної теорії -…
Загальна характеристика основних напрямків сучасної економічної теорії
1. Неокласичний напрям
неокласичні ідеї в сучасному трактуванні економічного лібералізму не залишалися незмінними (відбулася їх модифікація)
занепад неокласичної теорії після кризи 1929-33 років (вона не передбачила такої ситуації і не змогла запропонувати дієвих рецептів виходу з неї)
сформувався у кінці XIX – на початку XX ст.
у рамках новітньої класики виникають теорії неокласичного відродження –
монетаризм
та
економіка пропозиції
3. Кейнсіанство
середина 70-х – початок 80-х рр. ХХ ст. - остаточна
втрата ортодоксальним кейнсіанством своїх домінуючих позицій і перехід до неокласики в стан опозиції
80-рр. ХХ ст. - навпаки, модифіковане ортодоксальне кейнсіанство продовжило своє існування, прийнявши вид посткейнсіанства
та нового кейнсіанства
побачила світ робота Дж. М. Кейнса «Загальна теорія
зайнятості, відсотка і грошей» (1936)
у 1968 році знову посилився економічний спад,
значно зросли безробіття та рівень інфляції. На ведучі ролі знову повертається класичний напрямок (з 30-х років ХХ ст., отримав назву неолібералізму)
2. Інституціоналізм
до певного часу не отримав широкого розповсюдження в економічній думці і тому серйозно не сприймався ні «ортодоксальною» неокласичною, ні кейнсіанством
з 90-х рр. ХХ ст. він отримав нове дихання, маючи у своєму науковому багажу багато того, що важливо не тільки для формування економічної політики, а і для розробки стратегії сучасних корпорацій
виник у 1899 році
в цей період переважна більшість економістів, Нобелівських лауреатів з економіки, були саме інституціоналісти
особливу популярність отримує концепція трансакційних витрат, «нової інституціональної економічної теорії», теорії суспільного вибору та ряд інших
наприкінці 70-х років минулого століття між кейнсіанством та неокласикою спостерігалося певне примирення.
На початку 30-х років відбуваються спроби синтезу неокласики та кейнсіанства,
що з 50-60 рр. ХХ ст.отримали вигляд теорії економічного зростання та концепції «неокласичного синтезу»
У сучасних умовах можна говорити про утворення своєрідного синтезу неокласики, кейнсіанства та інституціоналізму, «чистої» теорії і прикладних досліджень при збереженні значного впливу інституціоналізму.
Таким чином, упродовж XX – початку ХХІ ст. процес розвитку науки пройшов своєрідну універсалізацію економічної думки та взаємопроникнення її окремих напрацювань у межах відмічених вище трьох напрямків.