Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Неуспішна мовна комунікація - Coggle Diagram
Неуспішна мовна комунікація
Неуспішна мовна комунікація
– інформаційний обмін, що унеможливлює досягнення запланованого перлокутивного ефекту.
Ознакою неуспішної комунікації
є:
комунікативний збій
- недостатнє розуміння партнера по комунікації;
комунікативний провал
- неадекватна комунікація, повне нерозуміння комунікантами один одного.
Комунікативна невдача
– негативний результат комунікації (спілкування), недосягнення адресантом комунікативної мети та прагматичних спрямувань, а також відсутність взаєморозуміння та згоди між комунікантами.
Сучасний американський психолінгвіст Герберт Кларк виокремлює
чотири етапи мовленнєвого спілкування
, на яких трапляються
комунікативні збої або провали.
Він зазначає, що неуспішність мовної комунікації може бути зумовлена тим, що:
2) адресат не сприйняв отриманого повідомлення;
3) адресат не зрозумів отриманого повідомлення;
1) адресат не отримав повідомлення;
4) адресат не розділяє поглядів адресанта щодо реалізації певної ситуації.
Комунікативні невдачі у багатьох випадках супроводжує
комунікативний конфлікт,
що характеризується не стільки нерозумінням повідомлення адресанта, скільки
неузгодженістю намірів співрозмовників, зіткненням їхніх інтересів, розбіжністю в поглядах.
Негармонійне спілкування
визначають як тип мовленнєвої взаємодії, що має принаймні одну з таких
характеристик:
вербальне чи невербальне вираження негативних настанов щодо змісту мовлення або особистості співрозмовника;
відсутність ефективного результату комунікативного акту;
неузгодженість або конфронтаційність мовленнєвих стратегій і тактик співрозмовників;
відсутність щирої зацікавленості у предметі розмови або змісті висловлювання;
неприйнятна для одного чи обох співрозмовників тональність мовлення;
Комунікативний дискомфорт (несприятливі умови спілкування)
може відчуватися під час діалогу незалежно від наявності комунікативної невдачі, проте комунікативні невдачі практично не існують без комунікативного дискомфорту.
Комунікативний саботаж
(франц. sabotage, від saboter – стукати черевиками) – прийом мовленнєвого впливу, що виражає прихований опір і спрямований на ігнорування змістової частини висловлювання з метою ухилення від спілкування, перекручення або приховування інформації.
:Причини
Чинники, що стосуються оформлення мовленнєвого висловлення:
порушення комунікативних норм і правил поведінки в конкретній ситуації спілкування;
порушення комунікативних норм і правил поведінки, пов’язані із соціальним або комунікативним статусом співрозмовника.
Психофізіологічні особливості комунікантів:
захисна реакція (нерідко у формі агресії), викликана вторгненням у приватну сферу;
налаштування на некооперативне спілкування, пов’язане з негативним психоемоційним станом;
Стратегії і тактики комунікативного саботажу (В. Андреєва):
стратегія ігнорування
, що оперує тактиками ігнорування і мовчання;
стратегія відкритого негативного реагування
, в арсеналі якої є тактики відмови, незгоди, обурення, образи,заперечення.
стратегія ухилення
, що реалізується тактиками ухилення від відповіді/теми, зміни теми, контролю за темою, переадресації;
Типологія комунікативних невдач
Л.Славова з-поміж комунікативних невдач виокремлює:
Комунікативні невдачі мовленнєвого характеру, їх спричинюють:
порушення постулатів Г. Грайса;
неадекватне виконання комунікантами своїх комунікативних ролей.
Комунікативні невдачі мовного характеру.
Поділяються:
Комунікативні невдачі
з боку мовця
зумовлені:
помилковим вибором граматичної форми;
неправильною або нечіткою вимовою.
неадекватним вибором лексичних одиниць;
Причинами комунікативних невдач
з боку слухача
є:
неправильне розуміння і незнання лексичних одиниць.
неправильне розуміння граматичних форм;
Комунікативні невдачі лінгвокогнітивного характеру. Вони спричиняються:
нестандартним осмисленням певного фрагмента дійсності;
відмінностями у картинах світу комунікантів;
помилками у референтній віднесеності лексичної одиниці.
Комплексну типологію комунікативних невдач запропонував Ф. Бацевич, назвавши їх комунікативними девіаціями і розподіливши на чотири групи:
Комунікативні девіації, спричинені адресатом.
Вони зумовлені психічними, фізичними та іншими станами адресата і стосуються його інтерпретації повідомлень адресанта. Виокремлюють:
девіації в неочікуваних адресатом комунікативних актах
(небажання починати комунікацію, непідготовленість до комунікації);
девіації в очікуваних адресатом комунікативних актах
(підміна пресупозицій адресанта, висування неіснуючих імплікатур дискурсу..)
Комунікативні девіації, спричинені контактом.
Цей тип девіацій пов’язаний із ненормативною поведінкою учасників спілкування,
ознаками
якої можуть бути:
невмотивована зміна стратегій (наприклад, перехід від серйозного до жартівливого тону);
недотримання постулатів кооперативного спілкування;
недотримання постулатів етикетного спілкування;
створення атмосфери і регістру спілкування, які ускладнюють процес;
порушення законів референції;
порушення асертивно-пресупозитивних співвідношень;
зміна інформації в каналі комунікації (як результат комунікативного шуму).
Комунікативні девіації, спричинені адресантом.
Цей тип девіацій зумовлюють:
недоречні комунікативні акти;
несвоєчасні комунікативні акти;
порушення підготовчих умов комунікації;
незбалансовані комунікативні акти;
створення дезорієнтованих комунікативних актів.
Комунікативні девіації, пов’язані з мовним кодом.
Вони зумовлені рівнем мовної компетенції учасників комунікації. Виокремлюють:
девіації на етапі категоризації
(аномальна категоризація дії, процесу, стану);
девіації на етапі пропозиціювання
(добір нестандартного конверсива, неідіоматична лексикалізація, накладання синонімів, надлишкова лексикалізація, створення ненормативного фразеологізму);
девіації на етапі членування початкового задуму
(тавтологічність, економія мовних зусиль);
девіації на етапі побудови поверхневої структури повідомлення
(аномальна побудова поверхневої синтаксичної структури повідомлення, аномальна побудова поверхневої лексико-семантичної структури повідомлення).
О. Єрмакова та О. Земська виокремили такі групи комунікативних невдач, враховуючи
основні джерела, що їх породжують
:
комунікативні невдачі
,
спричинені відмінностями комунікантів
(психічними, фізичними, інтелектуальними, соціальними тощо);
комунікативні невдачі
,
спричинені прагматичними факторами
(наприклад, несумісністю кодів мовлення, ігноруванням мовцем прагматичного компонента в семантиці слова).
комунікативні невдачі
,
спричинені особливостями мовної системи
(наприклад, неоднозначністю мовних одиниць);