Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Школа і педагогічна думка другої половини ХХ століття - Coggle Diagram
Школа і педагогічна думка другої половини ХХ століття
Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України у кінці XX- початку XXI ст.
чітко визначаються права та обов'язки вихованців, учнів, студентів, слухачав, стажистів, аспірантів, докторантів, педагогічних працівників
Закон України "Про освіту"
кожен розділ закону(їх 6) присвячений окремому аспекту, які детально розглянуті та розписані
проведення Всеукраїнського з'їзду працівників освіти, на якому затверджено державну програму "Оствіта XXI століття"
в законі також зазначено про відповідальність батьків за розвиток дитини та їх права
за Законом метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору
освіта грунтується на засадах гуманізму. демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями
право на освіту визначається незалежно від статі, расової, національної приналежності, соціального і майнівного стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання і ін.
для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію
створення психологічних служб в системі освіти та соціально-педагогічного патронажу, акцентується увага на медичному обслуговуванні, організування навчання у НВЗ, забезпеченні здорових і безпечних умов навчання і праці
освіта відокремлена від церкви
Українська педагогічна наука і школа в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945.
до населення Галичини німці ставилися більш лояльно, ніж до наддніпрянців; там вони майже не нищили укр. початкові школи та дозволялося начання укр.мовою, у програму введено уроки релігії, німецька з 3-го класу
на початку війни було створено групу евакуації дітей, учителів, дитячих будинків, пед. навчальних закладів у східні райони країни і почали навчальний рік в інших республіках, навчання відбувалося під наглядом партизанів
"лісні школи": відкривалися партизанами, це початкові школи, для занять не було пристосованих приміщень, не вистачало паперу, шкільного приладдя, самостійно розроблені навчальні плани
в Києві німцями створено "Український науково-методичний інститут шкільної освіти", видавався пед. журнал "Українська школа"
за роки війни з'явилися нові навчально-виховні заклади, розповсюдилися дитячі будинки для дітей сиріт
німці створювали народні школи: навчання тільки лічбі, уміння розписатися та виховання покірності німцям; уміння читати вважалося зайвим;
повне заперечення існування на загарбаних землях середніх та вищих шкіл
фашисти знищили на території України 8тис. шкіл і зруйнували 10тис. шкільних приміщень; онімечення населення та виховання покірності німецькому рейху; чим меньше знають, тим безпечніше для німців
1944р. видано ряд постанов: введено відмінену 5-бальну систему оцінювання успішності, обов'язкові випускні екзамени, нагородження золотою та срібною медалями відмінників випускників
у західноукраїнських школах вводились радянські навчальні плани, місце польської мови займала російська, вивчення польської історії та культури замінювалося антирелігійною пропогандою та статтями про діяльність більшовицьких вождів; прийшла і рідна мова, освіта проголошувалася безкоштовною; виховувалася байдужість до національних питань
періоди розвитку радянського шкільнийтва в Україні: перший(1941-1942рр.спрамований на збереження школи і перебудову її роботи у відповідності до умов воєнного часу; другий(1943-1944рр.) передбачав зміцненя школи на звільнених територіях і підвищення якості її роботи
після звільнення території Галичини від німечини запровадження радянською владою комуністичних ідеологій, швидко зростали піонерські і комсомольські організації
Школа України після другої світової війни.
постанови 1972 та 1974 років ставили завдання давати глибокі і міцні знання основ наук і проголошували перехід країни до обов'язкової загальної середньої освіти
1966р. постанова, за якою у школах вводилися факультативні курси з окремих учбових предметів, починаючи з 7 класу; поглиблення вивчення окремих навчальних предметів в 9-10 класах; викладання систематичних курсів з 4 класу
в 70-х і на початку 80-х років прийнято ще ряд документів, спрямованих на піднесення роботи системи народної освіти, але вони не працювали
у 1966р. відмінено обов'язкову професійну підготовку в загальноосвітніх школах
у 1984 року було прийнято основні напрямки шкільної реформи: 11-річний термін шкільного навчання, навчання починається з 6 років, змінена структура(початкова 1-4 класи, неповна середня 1-9 класи, средня школа1-11 класи), наповнюваність класів 1-9 до 30 чоловік, 10-11 до 25
з 1964р. школа 10-річна
через економічну кризу реформа школа не дала бажаних результатів
24грудня 1958р. закон "Про зміцнення зв'язку школи з життям та про дольший розвиток системи народної освіти в СРСР": перехід до обов'язкової 8-річної освіти для дітей від7 до15-16 років; виробниче навчання і практика
активна робота з відновлення шкіл на всіх територіях України, прехід до загальної обов'язкової семирічної освіти, новий тип школи- школа-інтернат(діти одиноких матерів, інвалідів, сироти)