"Провідні тенденції в драматургії другої половини ХХ століття. Формування "театру абсурду". Огляд здобутків митців."
Театр абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль.
Тенденції драматургії другої половини ХХ ст.
Ознаки театру абсурда
Проблематика творів "театру абсурда"
Здобутки митців другої половини ХХ століття
відсутність місця і часу дії
п'єси "без дії", "без характерів" та "без слів"(іноді)
сміливі експерименти
руйнація канонів драматичних жанрів, дії,композиції, сценічної мови
парадоксальні колізії
об'єднання трагічного і комічного
ірраціоналізм
Формування "Театру абсурду"
На початку 1950-х рр. у французькому театральному мистецтві заявив про себе новий напрям, що здобув широку популярність як «драма абсурду». Його засновниками стали Ежен Йонеско та Семюел Беккет
Літературне коріння цього мистецтва знаходиться ще у фольклорі, в жанрі нісенітниці, пісні-перевертня
екзистенціалізм → абсурдизм
Умовами виникненню театру абсурду : світовідчуття людини після другої світової війни розвиток радіо, телебачення, людина знеособлювалась, уніфікувалась
Семюель Беккет
Макс Фріш
Ежен Йонеско
✅ причини осоромлення людей (за власними переконаннями, "заразився", втягнули силоміць)
✅ людська схильність ховатися від очевидних неприємностей
✅ здатність людини протистояти злу
✅ прояв світового зла - "пандемія масового безумства"
✅ сенс буття
У перше післявоєнне десятиріччя в зарубіжному театрі відбуваються великі зміни. Виникають нові течії, з'являються нові імена. Йдуть з життя видатні драматурги: Гергарт Гауптман, Моріс Метерлінк, Бернард Шоу, Бертольт Брехт.
У Франції на провідних ролях продовжує перебувати інтелектуальна драма (Ануй, Кокто), у контексті якої розвивається екзистенційний театр (Камю, Сартр). На початку 50-х років народжується театр абсурду.
В Англії народжується нова течія - «сердиті молоді люди», до яких входили : Джон Осборн , Шейл Ділені , Брендан Біен , та ін . Спільним для творів «сердитих молодих людей» є місце дії - англійська провінція, авторська інтонація - завжди особиста, іронічна, навіть цинічна, прагнення до найповнішої вірогідності, а також герой - це молода людина, яка здобула освіту і пробилася до нового середовища, ворожого для неї
У Німеччині (ФРН) з'являється так звана «документальна драма». Вона прагнула осмислити недалеке минуле країни, проаналізувати коріння фашизму, умови виникнення психології конформізму та філософії людиноненависництва. На документальному матеріалі були написані п'єси «Намісник» Рольфа Хоххута , «Справа Роберта Оппенгеймера» Хайнера Кіппхардта, «Толлер» Танкреда Дорста та ін.
Фрідріх Дюрренматт
1950 році постанова його драми "Голомоза співачка" , вважається датою виникнення "театру абсурду"
П'єса "Санта Крус"
"Візит старої дами"
1960 р. п'єса "Носороги"
Постановка приголомшила глядачів своєю абсурдністю: у п'єсі нічого не йшло про голомозу співачку і персонажі ведуть безглузді розмови під акомпанемент годинника
письменник створює гротескне зображення будь-якого різновиду фанатизму, який позбавляє людину здатності виражати свою думку
п'єса "У чеканні Годо"
Світ Беккета - це світ вічного повторення , кожний новий день схожий на попередній, жодних змін
у п'єсі "Гра" персонажі не мають імен
У "Качі-Кач" образ статичного руху створюється кріслом качалкою
П'єса "Ендшпіль" - дія замкнена 4 стінами кімнати, а персонажі - каліки та старі люди
шедевр "театра абсурду"
основано на реальній історії митця, коли під час 2 Св. війни він з дружиною переховувався від нацистів
Мотив чекання,нескінченних розмов, безпритульності
Фріш назвав цю п'єсу "романсом" про кохання 2 диваків Пелегріна та Ростмістра до дівчини Ельвіри
Проте, ця п'єса про самотність людини, про її внутріш. розлад та недосяжність щастя
розповідь про літню жінку, яка обіцяєдати мільярд долларів рідному місту,якщо вони вб'ють її колишнього
трагікомедія у 3 діях