Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Школа і педагогічна думка другої половини ХХ століття - Coggle Diagram

- - - - — розгалуженою мережею НВЗ, заснованих на різних формах власності, наукових установ, закладів підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів;
      - — відкритим характером НВЗ, створенням умов для вибору профілю і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;
      - — різними формами навчання — очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.
    - - — доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
      - — рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
      - — гуманізм, демократизм;
      - — пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;
      - — органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями;
      - — незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій;
      - — науковий, світський характер освіти у державних НВЗ;
      - — інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв’язок з освітою інших країн;
      - — гнучкість і прогнозованість системи освіти;
      - — єдність і наступність системи освіти;
      - — безперервність і різноманітність освіти;
      - — відповідність освіти світовому рівню;
      - — поєднання державного управління і громадського самоврядування в системі освіти.
    - - — дошкільне виховання;
      - — загальну середню освіту;
      - — професійну освіту;
      - — вищу освіту;
      - — післядипломну підготовку;
      - — аспірантуру;
      - — докторантуру;
      - — підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів;
      - — позашкільне навчання і виховання;
      - — самоосвіту.
  - - - Особливо занедбаною виявилася сільська школа (недостатнє фінансування, слабка навчально-матеріальна база, невлаштованість вчителів).
      - Ігнорування того, що школа завжди є національною. Спроби формування позанаціональної, так званої загальнорадянської школи без будь-яких національних ознак і особливостей призвела до кризових явищ.
      - Неминучим наслідком вульгарного розуміння принципу єдиної школи стала жорстка централізація всіх сторін її життя, яка призвела до відчуження школи від суспільства і національної культури, до втрати школою національних традицій, до дискредитації вивчення рідної мови, літератури, історії свого народу.
      - Загострилося протиріччя між вимогою суспільства забезпечувати кожній людині єдиний, досить високий рівень загальної освіти і необхідністю всіляко задовольняти і розвивати індивідуальні інтереси та здібності учнів, поглиблюване хибним тлумаченням принципу єдиної школи.
    - - Забезпечення суверенності за законодавством, структурою і змістом навчання і виховання системи народної освіти на Україні.
      - Спрямування змісту і організації навчально-виховної роботи в школі на формування національної самосвідомості, органічне поєднання в діяльності школи національної та інтернаціональної, загальнолюдської культури.
      - Забезпечення випускникам школи обсягу наукових знань на рівні світових стандартів загальної середньої освіти.
      - Відмова від політизації навчально-виховного процесу, нав’язування шкоді ідеологічних догм і доктрин окремих партій, організацій, рухів, церкви тощо.
    - - Головна мета школи — формування і розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою знань про природу, людину, суспільство, почуття національної самосвідомості, готовся до професійного самовизначення. Ця мета досягається різноманітними, диференційованими засобами.
      - Трудовий характер школи передбачає формування в учнів культу інтелектуальної і фізичної праці, поваги до людей праці, готовності до включення в трудову діяльність. Основними засобами для цього є послідовна реалізація принципу поєднання навчання з продуктивною працею, формування в учнів комплексу загально-трудових умінь, підготовка до свідомого вибору професії.
      - Державна система загальної середньої освіти відокремлена від церкви і носить світський, відкритий характер Приватні громадяни республіки можуть навчати своїх дітей релігії індивідуально чи в створюваних релігійними організаціями навчальних закладах і групах. За баханням дітей чи їхніх батьків у школі може бути організоване добровільне вивчення «Історії релігії».
      - Найважливішим принципом загальноосвітньої шкоди є принцип гуманізму, відповідно до якого людині як вищій цінності суспільства надаються сприятливі умови для всебічного розкриття її здібностей і таланту, розвитку особистості. Школа покликана сприяти досягненню гармонії в поєднанні інтересів особи, суспільства і держави.
      - Зміст загальної освіти. Під змістом освіти автори концепції розуміють узагальнену систему знань про природу, сучасне виробництво, суспільство, культуру й мистецтво, про людину; систему узагальнених інтелектуальних і практичних умінь, навичок творчого розв’язання практичних і теоретичних проблем, етичних норм.
    - - Школа повністю самостійна у виборі форм організації НВП, методів і засобів його реалізації. Будь-яке нав’язування учителям і школам типів, структур уроків чи методів їх проведення є неприпустимим (хоч не слід ігнорувати загально-педагогічними та методичними вимогами до організації НВП).
      - У НВП створюються умови для морально-етичної оцінки учнями реальних та навчальних ситуацій і перевірки своїх можливостей. Організація такої пізнавальної діяльності передбачає гнучке поєднання індивідуальної та групової, самостійної і керованої, класної і домашньої діяльності.
      - У НВП школи використовуються різноманітні форми навчальних занять — урок, лекція, семінар, навчально-практичне заняття, дидактична гра, колоквіум тощо шляхом поєднання їх у раціональній системі.
      - НВП будується на основі результатів всебічного систематичного і науково обґрунтованого вивчення психолого-фізіологічних особливостей учнів. З цією метою школи забезпечуються психологічною службою та інші
    - - — широко освіченою, глибоко ерудованою людиною високої моральної, інтелектуальної, фізичної і естетичної культури,
      - — глибоко обізнаним в своїй спеціальності і методично озброєним, таким, що розуміє особливості розвитку дітей різного віку, їхнього внутрішнього світу, мотивів поведінки,
      - — любити дітей, мати бажання і вміння спілкуватись з ними,
      - — із сформованим науково-педагогічним мисленням, почуттям нового;
      - — готовим до постійної самоосвіти, поглиблення і поповнення знань в різних галузях науки, мистецтва, культури.
    - - Управління школою ґрунтується на тісній співпраці державних органів і органів громадського самоврядування.
      - Колегіальним органом шкільного самоуправління є загальні збори колективу та обрана ним шкільна рада.
      - Персональну відповідальність за результати НВП несе педагог і керівництво школи. Будь-який адміністративний вплив на них з вимогою зміни реальних показників навчання і виховання є неприпустимим.
      - Школа має юридичну та фінансову самостійність, будує свою діяльність на принципах самоврядування, гласності і демократії. Кожна школа опрацьовує власний статут, в якому визначається її мета й завдання, організаційна структура, а також норми і правила життя колективу, права і обов’язки його членів. та т. д.
  - - - Відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави.
      - Виведення освіти в Україні на світовий рівень шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад.
      - Подолання монопольного становища держави в освітній сфері через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів.
      - Формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти.
    - - 1) розбудова національної системи освіти з урахуванням кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя України;
      - 2) забезпечення моральної, інтелектуальної та психологічної готовності всіх громадян до здобуття освіти;
      - 3) досягнення якісно нового рівня у вивченні базових предметів: української та іноземних мов, історії, літератури, математики та природничих наук;
      - 4) створення умов для задоволення освітніх та професійних потреб і надання можливостей кожному громадянину України постійно вдосконалювати свою освіту, підвищувати професійний рівень, оволодівати новими спеціальностями;
      - 5) забезпечення у кожному навчально-виховному закладі відповідних умов для навчання і виховання фізично та психічно здорової особи; запобігання пияцтву, наркоманії, насильству, що негативно .впливають на здоров’я людей.
    - - — створення у суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові освіти, залучення до розвитку освіти всіх державних, громадських, приватних інституцій, сім’ї, кожного громадянина;
      - — подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від національних джерел;
      - — розвиток освіти на основі запровадження у НВП сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень;
      - — відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилася у тоталітарній державі;
      - — підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня;
      - — формування нових економічних основ системи освіти, створення належної матеріально-технічної бази;
    - - — гуманізація освіти, пріоритет загальнолюдських цінностей;
      - — гуманітаризація освіти, що покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості;
      - — національна спрямованість освіти, що полягає у невіддільності освіти від національного ґрунту, її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями;
      - — відкритість системи освіти, що пов’язана з її орієнтованістю на цілісний неподільний світ, його глобальні проблеми, інтеграцію у світові освітні структури;
      - — безперервність освіти, що відкриває можливість для постійного поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, досягнення цілісності та наступності у навчанні і вихованні;
      - — нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню цілісної та всебічно розвиненої особистості;
    - - — формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
      - — забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
      - — формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
      - — прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
      - — виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;
      - — утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
      - — формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря,