Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Класифікаційна система фонетичних фігур (явища звукопису, поетичної…
Класифікаційна система фонетичних фігур (явища звукопису, поетичної евфоніки)
Асонанс
вид звукопису; співзвуччя, повторення однакових або подібних за вимовою голосних звуків у суміжних чи близько розташованих одне від одного словах речення, строфи з метою нагнітання фонічного забарвлення, пов’язаного з їхнім змістом.
Наприклад: Арфами, арфами – Золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена (П. Тичина);
Алітерація
вид звукопису; повторення однакових або близьких за акустико-артикуляторними ознаками приголосних звуків у суміжних або близько розташованих одне від одного словах з метою створення звукового (слухового) образу або акустичного фону, гармонійно-мелодійного ладу звучання чи певної емоційно-стилістичної тональності.
Наприклад:Легко, легко, аж несміло листям липа шелестіла. Два лелеки пролітали і на липі спочивали. Як лелеки полетіли, липа вслід їм шелестіла (Г. Чубач)
Анафора
єдинопочаток – фонетична фігура, що полягає у повторенні одних і тих самих звукових елементів мови на початку кожного відтинку тексту, посилюючи звучання чи смислове наповнення повторюваного елемента.
Наприклад: Хурделяє хуга хуртовина (І. Драч)
Дисонанс
негармонійне, немелодійне звукосполучення, порушення співзвучності; важкі для вимови, неприємні для слуху поєднання звуків у фразі як стилістично мотивоване, художньо наснажене явище звукопису, що посилює дієвість, впливовість мовлення.
Наприклад: О, що б то йти узгір'ям долі верхогір'я крику, яким прорвався тверді першотвір, і збурив певність німоти і тліну! (В. Стус)
Епіфора
фонетична фігура, протилежна анафорі, що полягає у повторенні одних і тих самих звукосполучень у кінці суміжних рядків і використовується для підсилення виразності, змістовності або звукового забарвлення фрази, мелодійності її звучання.
Наприклад: Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! Щодня себе перемагаю, від суєти застерігаю, і знов до стрічки добігаю, і знов себе перемагаю, і не встигати не встигаю, і ні хвилиночки ж не гаю! (Л. Костенко).
Тонема
овна одиниця, що диференціюється наголосом (передусім омографи) і розглядається як стилістичний засіб звукописання (у фоностилістиці
Наприклад: Нескáзане лишилось несказáнним; Все квапимось із нíколи в нікóли (З тв. Л. Костенко).
Рима
фонетико-стилістична ознака віршованого мовлення, його інтонаційного оформлення, яка полягає в ритмічному розташуванні однакових або дуже близьких звуків у кінці слів; вид звукопису – співзвуччя кінців віршованих рядків, яке охоплює останній наголошений голосний і наступні з ним звуки.
Наприклад:Козак на північ прудко мчить. Козак не хоче відпочить (Н. тв.).
Звуконаслідувальні слова (ономатопея)
передані фонетичними засобами мови різноманітні звуки і шуми довкілля (природи, рослинного, тваринного світу та інших явищ)
звуконаслідування
(хвись, цок-цок, киги-киги, шу-шу-шу)
власне звуковідтворення
(ку-ку, ме-е-е, др-р-р)