Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Звукова організація тексту - Coggle Diagram
Звукова організація тексту
Інтонація
наголос
акцент) – виділення певного складу в слові або слова в реченні властивими для мови фонетичними засобами (посилення голосу, підвищення тону в поєднанні зі збільшенням тривалості звучання)
фразовий
логічний
емфатичний
словесний
факультативний
логіко-ритмічний
синтагматичний
патетичний
риторичний
мелодика
звукова крива фразової інтонації; компонент інтонації, який характеризується послідовною зміною частоти тону усного мовлення і виявляється у підвищенні чи зниженні голосу у фразі, його плавності або різкості.
інтенсивність
акустичний показник, сила вимови звуків, слів, мовних тактів, що залежить від ситуації спілкування і пов’язана з особливостями мовного дихання. Є складником інтонації, має видільну смислову й емотивну функції.
темп
компонент інтонації як швидкість (чи уповільненість) вимови елементів усного мовлення: звуків, складів, слів; у фоностилістиці як засіб увиразнення мовлення, досягнення певного стилістичного ефекту.
тембр
– компонент інтонації як звукова забарвленість усного мовлення, що надає йому емоційно-експресивних відтінків; темброве забарвлення властиве як для типу голосу – бас, баритон, тенор, сопрано тощо, так і для голосу конкретної людини (тембр веселий, сумний, ображений, різкий, рішучий та ін.).
тон
1) один із компонентів інтонації, висота вимови звука в мовленні, його якість, яка визначається чистотою ритмічних коливань напружених голосових зв’язок; 2) у стилістиці – характер мови й мовлення, що виражає різні емоційні відтінки, ставлення до об’єкта мовлення, настрій того, хто говорить, риси його вдачі і т. ін.
ритм
один із елементів інтонації; рівномірне чергування впорядкованих елементів (звуків наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів та інших мовних одиниць), а також чергування пауз і звучання, циклів, фаз, тих чи інших процесів, явищ.
пауза
акустичне й артикуляційне призупинення руху мовленнєвого потоку, що є засобом смислового й емоційного виділення синтагми та змістово-синтаксичної завершеності фрази; мовчання, тимчасова перерва в потоці мовлення, зумовлена фізіологічно (диханням), а також певними комунікативними намірами мовця, смислом висловлювання.
Розрізняють інтонацію оклику, звертання, запитання, пояснення, переліку, закінченості / незакінченості, повідомлення, оповідності, спонукання, закличності, вставності, зіставлення, пояснення тощо.
явища поетичної фонетики
звукопис
система словесно-звукового інструментування тексту, основана на повторенні однакових або схожих звуків і спрямована на створення певних звукових образів.
звукоповтори
фонетичні фігури
римотворення
ритміка
– 1) наука про ритм; 2) сукупність усіх конкретних виявів ритму; ознака віршової мови й ритмічної прози, що досягається певним розподілом наголошення.