Власний відгук до твору: Неймовірно добра історія життя дерева і людей, які його любили. Для них дерево було як символ відданності і пам’яті усіх найцінніших моментів від початку народження улюбленої донечки Теодолінди і Оттавіано. І дати спилити дерево,означало зрадити дідуся Оттавіано, а усі ті роки, коли він доглядав за деревом просто витратити ні на що. Вони усі любили дідуся, і тому просто не могли так з ним вчинити. Це книга про пам’ять, яка сильніша за будь- яку втрату, навіть смерть рідної людини. Але ж ми знаємо, що "коли тебе люблять, померти неможливо". Раджу вам прочитати цей твір. Я впевнена, що ви отримаєте незгладимі враження. Приємного читання.
