Схоластика— система мислення, яка полягала в застосуванні законів формальної логіки для обґрунтування догматів релігії. Як і філософія, вона створювала алгоритми дедуктивних міркувань; виявом її у навчанні було переважно вивчення формально-логічних доведень певних релігійних положень. Схоластичне навчання розвивало витонченість розуму, але придушувало самостійність мислення людини. Схоластика сприяла розвиткові абстрактного мислення, але це була лише гімнастика для розуму, вона не розвивала інтересу до реального світу, до природничих наук.