Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Провідні тенденції в драматургії другої половини ХХ століття. Формування…
Провідні тенденції в драматургії другої половини ХХ століття. Формування "театру абсурду". Огляд здобутків митців. Жанрові новації
Огляд здобутків митців
Завоювання «театром абсурду» світової сцени, спочатку скандальне, а потім тріумфальне, забезпечило Семюелю Беккету (1906—1989) славу класика ХХ століття.
П’єса «У чеканні Годо» була визнана одним із шедеврів «театру абсурду». Мотив чекання, нескінченні розмови у вимушеному усамітненні стали змістом драматичного твору, у якому Беккет поступово відкинув всі конкретні деталі
У наступній п’єсі «Носороги» письменник створює гротескне зображення будь-якого різновиду фанатизму, який позбавляє людину здатності жити поза стадом.
Проблема людини, яка втратила себе або ж поривається стати іншою, виглядати інакше, жити по-іншому, проходить крізь усю творчість швейцарського письменника Макса Фріша (1911—1991). Цій темі присвячений і перший серйозний твір Фріша для театру — п’єса «Санта Крус»
Постановка драми Ежена Йонеско (1912—1994) «Голомоза співачка» у 1950 році вважається датою виникнення «театру абсурду»
Жанрові новації
Постмодернізм — загальна назва окреслених у другій половині ХХ ст. тенденцій у мистецтві, головними рисами яких є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої атмосфери епохи.
Колаж — технічний прийом в образотворчому мистецтві, який ґрунтується на введені у твір різних за фактурою та кольором предметів: шматків газет, афіш, шпалер тощо.
Інсталяція — художня техніка, яка використовує тривимірні об’єкти, призначені для зміни сприйняття простору людиною.
«Театр абсурду»
В абсурдистських п’єсах світ зображений як безглузде, позбавлене логіки
накопичення фактів, учинків, слів і доль.
Термін «театр абсурду» набув поширення завдяки праці англійського літературознавця Мартіна Ессліна «Театр абсурду» (1961). Есслін
об’єднав драматургів другої половини XX століття за певними типологічними ознаками.
Ознаки
-
п'єси «без дії», «без характерів»,навіть «без слів»
-
-
-
руйнація канонів драматичних
жанрів, дії, композиції,
сценічної мови
-
Проблеми
-
сенс буття (зберегти в собі людину, не зрадити
людяності та власну індивідуальність)
причини осоромлення людей (за власними
переконаннями, «заразився», втягнули силоміць)
-
-