Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Розвиток школи і педагогічної думки Середньовіччя (В епоху, що…
Розвиток школи і педагогічної думки Середньовіччя
Епоха європейського середньовіччя охоплює часовий період V-поч. XVI ст.
Християнська церква стала головною ідеологічною силою, яка визначала весь розвиток культури і освіти в цю епоху.
В основу релігійної ідеології було покладено розроблену церквою аскетичну доктрину, яка вчила байдуже ставитися до мирських благ i проявляти покірливість земним властям.
Людина розглядалася як гріховна істота, яка зобов’язана молитвами i праведним життям викупити первородний гріх.
Церква категорично заперечувала майже всю спадщину античної культури, крім латинської мови.
Латинська мова стала мовою тогочасної європейської освіченості.
В епоху, що розглядається, у Західній Європі склалися такі основні типи виховання й освіти:
церковне
основний тип середньовічного виховання.
Воно здійснювалося у християнських родинах i головним чином в церковних школах, які тоді були найпоширенішими.
У церковних школах проповідувався аскетичний спосіб життя і практикувалися суворі покарання, оскільки вони, як стверджувалося, сприяють спасінню душі, виганяють диявольське начало з людини, полегшуючи цим шлях до спокутування гріхів.
У всіх церковних школах вчителями були духовні особи
Освіта мала строго теологічний характер.
Церковні школи, які призначались тільки для хлопчиків, ділилися на кілька різновидів:
монастирські
соборні (або кафедральні)
парафіяльні
Монастирські школи
відкривалися при монастирях
були внутрішніми i зовнішніми
у перших навчалися хлопчики, яких батьки віддавали в монахи i які жили в монастирях
зовнішні школи відвідували хлопчики мирян
При єпископських резиденціях відкривалися соборні або кафедральні школи
ділилися на внутрішні і зовнішні
Найбільш поширеними були парафіяльні школи
виникали при парафіяльних церквах, утримувалися священнослужителями і призначалися для навчання дітей парафіян.
навчали читати, писати, рахувати, а також церковного співу.
Читати вчилися буквоскладальним методом
Найважливішим було заучування молитов та релігійних мелодій.
Певних термінів і розкладу занять у парафіяльних школах не було
лицарське
Лицарське виховання одержували діти світських феодалів
метою було виробити у майбутніх лицарів (“панів землі i селян“) кріпосницьку мораль, навчити вести себе у “вищому товаристві“ i дати вiйськово-фiзичну підготовку через часті озброєні сутички між феодалами
Середньовічне лицарство ставилося з презирством до всіх видів праці, включаючи i розумову
елементарна грамотність аж до XII ст. не вважалася обов’язковою
багато представників лицарського стану (графів, герцогів) у період раннього середньовіччя були неграмотними.
Сини феодалів виховувалися в дусі “семи лицарських чеснот“
уміння їздити верхи
плавання
володіння списом, мечем i щитом
фехтування
полювання
гра в шахи та вміння складати вірші й грати на музичних інструментах
бюргерське
з’явилося у зв’язку з ростом міст i розвитком торгівлі у X-XI ст. та появою нового соціального стану – горожан (бюргерів).
У цих школах вперше почали навчати дiтей рідною мовою та звертати увагу на повідомлення корисних знань
У системі міського виховання загально-освiтня підготовка поєднувалась з професiйно- прикладною
практичне
Окремим було виховання жінок
Дівчата знатного походження виховувались у сім’ях під наглядом матері i спеціальних виховательок, а також у пансіонах при жіночих монастирях
Дівчат вчили читати, писати, а в пансiонах вони вивчали ще й латинську мову, знайомились з біблією, привчалися до благородних манер
Виховання дівчат, які належали до непривілейованих станів, обмежувалось набуттям навичок вести господарство, навчанням рукоділлю та релігійним настановам
Педагогічна думка в епоху середньовіччя була також пронизаною духом релігійної ідеології
представляли думки про релiгiйно-моральне виховання, що знаходили своє вираження у богословській та філософській літературі
Схоластика
Схоластика – середньовічна філософія, представники якої ставили своїм завданням представити у вигляді наукоподібної системи релігійне вчення i обґрунтувати його посиланнями на авторитет батьків церкви та на священне письмо
номіналізм
стверджували, що загальні поняття не існують окремо, а є лише назвами, абстракціями людського розуму.
реалізм
Реалісти, навпаки, твердили, що загальні поняття виникли раніше від речей.
зародилася у XI ст. і систематизувалася у науку у XII-XIII ст.
розвивала формально-логiчне мислення, тренувала розум.
У XII ст. виникають нові освітні заклади – університети
Серед перших були засновані університети
в Болоньї (1158 р., Італія)
Оксфорді (1168 р., Англія)
Кембриджі (1209 р., Англiя)
Парижі (1253 р., Франція)
Празі (1348 р., Чехія)
Кракові (1364 р., Польща)
Середньовічні університети мали звичайно 4 факультети
артистичний (або факультет мистецтв)
був підготовчим i виконував роль середньої школи
Тут вивчали традиційні “сім вільних мистецтв“
Хто закінчував цей факультет, отримував ступінь “магістра мистецтв“, а також право вступати на інші три головні факультети
богословський
прагнули примирити науку i релігію
юридичний
медичний
Термін навчання на основних факультетах тривав 5-6 років. Особи, які закінчували повний курс навчання (11-13 років), здобували вище звання “доктора наук“
Основними видами занять в університетах були лекції
навчання було схоластичним