Велике місце відводилося оволодінню знаряддями праці, полюванню, веденню військових дій. Український народ сприйняв від скіфів найкраще, але залишив власну мову, звичаї, традиції, обряди і ритуали. У першоукраїнців існували власні обряди і ритуали, які мали велике виховне значення: обряд освячення народження дитини; була розроблена система допологового виховання майбутньої дитини (лицарське ставлення до жінки-майбутньої матері); обряд поховання людей, який, крім прямого призначення, виконував і важливу виховну функцію - формування національних рис ставлення до старших, предків і померлих; обряд посвяти воїна, який згодом переросте у свято повноліття; обряди заручення, одруження.