Основні напрямки і специфіка літературного розвитку XX ст. відображаються в періодизації курсу: 1918-1945; 1945-1990.Художню панораму століття формували два основних напрями - реалізм і модернізм.З двох варіантів реалізму в зарубіжній літературі XX ст. продовжував побутувати традиційний реалізм. Для нього характерні відома з XIX ст. описовість,тяжіння до створення великих полотен суспільного життя, використання можливостей великої форми: епопеї, епічні цикли, "сімейні хроніки" ("Сага про Форсайтів" Дж. Голсуорсі, оповідання Ж. Ромена та ін). Від традиційного реалізму досить суттєво відрізняється реалізм XX ст. Він має справу з принципово іншою соціальною дійсністю, ніж реалізм попереднього століття, з іншим рівнем наукового осмислення світу і людини, враховує психоаналіз Фрейда З. та його послідовників, філософію екзистенціалізму, стикається з небаченим злетом віри в Людину і розчаруванням у просвітницької формулою гуманізму.На зміну традиційним описовим формам прийшли аналітичне дослідження ("Доктор Фаустус" і "Чарівна гора" Т. Манна та ін), "ефект одивнення" (п'єси Б. Брехта), підтекст та іронія (Е. Хемінгуей та ін), гротеск, фантастичне і умовне моделювання (Булгаков М. та ін) - Реалізм творчо, продуктивно використовує і багато модерністські прийоми, зокрема "потік свідомості" (У. Фолкнер та ін).