ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

click to edit

Вальдорфська педагогіка

базується на освітній філософії Рудольфа Штайнера, засновника антропософії. Ця педагогіка наголошує на ролі уяви (фантазії) у навчанні, прагненні об'єднати інтелектуальний, практичний та художній розвиток учнів.

Штайнеровський поділ розвитку дитини на три основні етапи відображений у шкільному підході до навчання: в ранньому дитячому віці (період першого семиріччя) виховання зосереджене на практичних заняттях та творчій грі; у початковій освіті (період другого семиріччя) основна увага приділяється розвитку художнього вираження та соціальних можливостей; середня освіта базується на принципах розвитку критичного мислення[джерело?] та емпатії. Загальною метою є розвиток вільної [1], морально відповідальної і соціально-адаптованої людини. До 9 класу звичайно стандартних оцінок не ставиться, тестування зазвичай обмежується тим, що необхідне для вступу до коледжу.

click to edit

Історія виникнення

click to edit

концепція методики

Перша вальдорфська школа була заснована у 1919 році у Штуттґарті, Німеччина

школа була першою у Німеччині, у якій навчались діти усіх соціальних класів, обох статей, можливостей та інтересів.

У Великій Британії у 1922 р.

1928 - відкриття школи в Нью-Йорку

Створює передумову для всебічного гарного розвитку особистості. Розвиває приховані здібності, розкриває неповторний індивідум.

Технологія саморозвитку М.Монтессорі

click to edit

Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку.

діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років — час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти "убирають" у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким" вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 5—6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев'ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ.

сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:

1) виховання повинно бути вільним;

2) виховання повинно бути індивідуальним;

3) виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Мета і завдання:

Головна мета школи Марії Монтессорі — постачати "харчі" для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.

Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.

Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.

Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.

Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб ви робити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.

Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.

Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Техології організації групової навчальної діяльності

виникли як альтернатива відомим традиційним формам навчання. Різновидом групового навчання в межах класно-урочної системи стала белл-ланкастерська система (1798), яку ще можна назвати системою взаємного навчання. Її засновниками були пастор Белл і вчитель Ланкастер. Вони запропонували таку систему взаємного навчання. Заняття проводились у залах по 300 і більше учнів, які були поділені на групи по 10-15 осіб. Ці групи закріплювались за моніторами (старшими учнями). Монітори щодня одержували завдання від учителя та працювали з молодшими. Підручників не було, а замість них на стінах висіли таблиці. Учитель спостерігав за роботою груп. Учні в таких школах значно швидше, ніж у звичайних, оволодівали базовими вміннями й навичками. Однак навчання за такою системою більше нагадувало зіпсований телефон, аніж ґрунтовну систему. Старші учні не були професійними педагогами, а тому організовані ними заняття мали низьку ефективність через брак ґрунтовних базових знань і вмінь керувати навчальною діяльністю молодших учнів. Белл-ланкастерська система не була поширена, хоча схожі моделі ще певний час виникали.

click to edit

переваги:

збільшується обсяг виконаної роботи за певний час; це досягається завдяки специфічному добору завдань для роботи в мікрогрупі, що в порівнянні з фронтальною та індивідуальною формами навчальної діяльності справді має значно більший обсяг;

висока результативність у засвоєнні знань і формуванні умінь, що досягається шляхом забезпечення активності кожного окремого учня завдяки спеціально організованій взаємодії в мікрогрупі;

формуються вміння співпрацювати;

формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні взаємини людей;

розвивається навчальна діяльність, а саме: утворюються такі компоненти навчальної діяльності, як планування, самоконтроль, самооцінка.

Мета й завдання технології

Метою цієї технології є розвиток дитини як суб'єкта навчальної діяльності.

Завдання

поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

навчити дітей співпраці при виконанні групових завдань;

формувати комунікативні вміння молодших школярів;

формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінювання;

Вимоги до особистості педагога та його діяльності

завдання мають бути проблемними, спонукати учнів до активності, до творчого мислення, до пошуку нових знань і нових способів дій;

чітко формулювати пізнавальні завдання;

уважно спостерігати за перебігом навчальної діяльності в малих групах;

зосередити увагу на діяльності слабких учнів;

заздалегідь інструктувати ланкових, спрямовувати їхню роботу в групі;

не створювати ніякого змагання на швидкість виконання завдань.

Проектна технологія

Історія виникнення

виникла у 20-х роках ХХ століття як метод проектів. Засновником цієї технології вважається Джон Дьюї, який запропонував організацію навчання на основі запровадження "методу проблем".Як один із яскравих представників реалізації педоцентричної концепції він пропагував навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях.

проектна технологія мала низку суттєвих недоліків та ускладнень іще на етапі її запровадження. Так, надзвичайно складно сформувати особистісну зацікавленість учня у здобутті знань, бачення ним перспективи де і вони можуть знадобитись у житті. Зазначені "проблеми" мали бути з реального життя, знайомими та значущими для дитини, а для їх розв'язання необхідно було здобути й застосувати відповідні знання.

Мета й завдання технології

Мета – створення педагогом умов для набуття учнем індивідуального досвіду проектної діяльності.

Завдання:

Сприяти виробленню учнем комунікативних навичок, тобто здатності працювати в різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника).

Навчити учнів здобувати знання самостійно, уміти застосувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.

Розширити коло спілкування, ознайомити з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.

Виробити вміння запроваджувати дослідницькі прийоми: збирати необхідну інформацію, аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти доходити висновків.

Технологія формування творчої особистості

Мета й завдання технології

мета

click to edit

Основою успішного навчання та формування творчої особистості є наявність трьох складових інтелектуальної діяльності, спрямованої на засвоєння чогось принципово нового:

високого рівня сформованості елементарних пізнавальних процесів;

високого рівня активного мислення;

високого рівня організованості й цілеспрямованості пізнавальних процесів.

Тож метою цієї технології є формування саме цих трьох зазначених складових інтелектуальної діяльності.

Завдання:

забезпечення сприйняття, пізнання й засвоєння учнем довкілля;

вироблення учнем здатності до орієнтації та саморегуляції, формування особистого підходу до явищ, середовища, учинків.

організація впливу дитини на довкілля;

Напрями організації вчителем роботи з учнями::

click to edit

прискорювати темп уявних операцій, звертати увагу на глибину й чіткість їх усвідомлення, визначення головного, установлення причинно-наслідкових зв'язків, критичне ставлення до тексту.

активізувати контроль за сприйняттям (незрозуміле, суперечливе, неправильне);

правильно формулювати цільову настанову (відзначати, називати факти, усе, що підлягає засвоєнню; мати загальне уявлення про тему, яку потрібно вивчити; звертати увагу на новизну матеріалу; приділяти увагу критичному ставленню до підручників; прогнозувати);

click to edit

Вимоги до особистості вчителя

Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності, розвиває й утверджує внутрішній потяг до самовдосконалення під час спільної праці формує в учнів:

click to edit

розвиває самостійність учнів як засобу їхнього інтелектуального розвитку;

створює необхідну психологічну атмосферу підтримки й розвитку особистості.

реалізує принцип переконаності учнів у дієвості й необхідності знань;

навчає самостійно регулювати свою розумову діяльність, тобто визначати мету, виробляти стратегію дій щодо її реалізації, керувати процесом мислення;

культуру навчальної праці;

навчає таких прийомів мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, установлення причинно-наслідкових зв'язків;

Технологія навчання як дослідження

click to edit

Історія виникнення

click to edit

Уже в середньовіччі філософи й педагоги предметом уваги обирали дослідницькі пріоритети в навчанні. Фр. Рабле і М. Монтень наполягали на необхідності засвоєння дітьми реальних і корисних знань, підкреслювали важливість для їхнього розвитку самостійних суджень.

Дж. Локк у навчанні приділяв увагу природному поясненню фактів, розвитку розуму учнів на основі заохочення їхньої допитливості, активності й самостійності роботи.

Ж.-Ж. Руссо виступав за те, щоб зробити дитину уважною до явищ природи, спроможною ставити запитання, доступні її розумінню, і надавати їй можливості самостійно відповідати на них.

В. Дістервег називав справжнім учителем того, хто віднаходить істину, тоді як поганий її підносить.

Л. Толстой довів, що особлива роль у становленні інтересу до навчання й розвитку пізнавальних здібностей дитини належить вивченню предметів у природних обставинах, спостереженням, дослідженням і формуванню висновків на їх підставі.

Дж. Брунер розробив метод творчого навчання "шляхом відкриття". Він довів, що запровадження методу навчання через відкриття здатне забезпечити активне перенесення знань у нові ситуації.

Мета й завдання технології

Мета

Завдання

Мета впровадження дослідницької технології в навчанні – набуття учнями досвіду дослідної роботи в пізнавальній діяльності; об'єднання розвитку їхніх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь, творчого потенціалу й на цій основі формування активної, компетентної, творчої особистості.

сформувати в учнів комплекс умінь запровадження дослідницьких прийомів, удосконалювати їхні дослідницькі вміння й навички;

проводити дослідження під час ознайомлення школярів із окремими явищами, процесами, фактами;

запровадити дослідницькі методи при вивченні предметів шкільної програми;

розвивати інтерес до навчальних і наукових досліджень;

вивчати й аналізувати індивідуальні особливості формування дослідницького досвіду учнів, його впливів на їхній інтелектуальний розвиток і виховання.

розвивати дослідницьку складову у світогляді учнів;

click to edit