Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Драматургія і театр другої половини XIX ст. (10 січня 1882 року М.…
Драматургія і театр другої половини XIX ст.
Драматургія другої половини XIX ст. має своїх видатних театральних діячів: М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого.
Перші спроби відродити національний театр зявляються лише в 60-х та 70-х рр. ХІХ ст.
У 1880 році пункт Емського указу стосовно заборони українських пєс був переглянутий, унаслідок чого театральні вистави та концерти, хоч і з величезними обмеженнями, але до- зволили проводити.
Марко Кропивницький з успіхом улаштовував українські вистави в Харкові, а 1876 року створив трупу в Катеринославі.
Вісімдесяті роки девятнадцятого століття на Наддніпрянській Україні стали періодом розквіту українського професійного театру
батьком професійного театру вважають Марка Кропивницького
10 січня 1882 року М. Кропивницький здійснив постановку пєси Т. Шевченка «Назар Стодоля».
У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», « Енеїда» Котляревського.
Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя.
Театр корифеїв перший професійний український театр( 1882 року в Єлизаветграді)
Після Кропивницького найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський
27 жовтня 1882 р. відбулась перша вистава «Товариства українських артистів під орудою М.Л. Кропивницького».
У 1890 р. І. Карпенко-Карий і П. Саксаганський утворили «Товариство російсько- малоросійських артистів під керівництвом П. К. Саксаганського»
найвидатніших діячів українського театру корифеїв був І. Карпенко-Карий
написав 18 оригінальних пєс
«Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий»
Сам Карпенко-Карий виконував ролі Возного («Наталка Пол- тавка»), Хоми («Ой не ходи, Грицю»), діда мірошника («Най- мичка»), Мартина Борулі («Мартин Боруля»)
У Галичині до 1848 р. українського театру не було, тут діяв театр німецький і польський.
Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 році і пізніше «Москаль-чарівник» у Полтавському любительському театрі.
Професійна українська трупа була створена тільки на початку 80-х років.
З театром корифеїв пов’язана творчість Марії Заньковецької. Її прирівнювали до видатних актрис світу — італійки Елеонори Дузе та француженки Сари Бернар.
На Буковині при чернівецькій «Руській бесіді» 1869 р. утворилися аматорські гуртки.
Творчу допомогу театрові надавав I. Франко. Свої роздуми про завдання театру він виклав у низці статей — «Руський театр у Галичині», «Наш театр» та ін.
Перші спроби підготовки професійних акторів пов’язані з діяльністю драматичної школи, заснованої 1904 р. у Києві при музичній школі М. Лисенка.
Одним із відомих композиторів XIX ст. був С. Гулак-Артемовський — оперний співак, драматург