Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД Марко Вовчок (У романі "Три долі" вперше в…
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
Марко Вовчок
тема соціальних протиріч
між поміщиками та бідними людьми також висвітлено у повісті
Гаррієт-Бічер Стоун "Хатина дядька Тома"
Марія Вілінська (Маркович) взяла
маскулінний псевдонім
за модою того часу, за прикладом
Жорж Санд, Джордж Еліот
Існує також версія, що це прізвисько їй придумав
Куліш
, що поєднав прізвище чоловіка Марії з її «вовчкуватістю» у спілкуванні.
Сама ж письменниця це прізвисько не любила і листи завжди підписувала як
Марія Вілінська
Тарас Шевченко і Олександр Герцен
порівнював Марка Вовчка з
Жорж Санд
, такою ж зневажливою до умовностей, суперечливою та роковою.
Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. У родині письменниці повсякденною мовою була французька.
Майже 40 років була постійним співробітником журналу
«Magasin d`Education et de Recreation»
, у якому друкувався Жуль Верн.
Повість письменниці
«Маруся»
отримала нагороду
Французької Академії
і була перекладена на багато мов. Зокрема, французькою повість вийшла в газеті
«Ле Тепс»
.
У романі
"Три долі"
вперше в українській літературі пропагує ідеї
фемінізму
, що поширювались Європою та Америкою.
Марко Вовчок увела в українську та російську літератури образ «нової жінки», сильної, вільної, незалежної.
Марко Вовчок випускала журнал, який повинен був допомагати інтелігентним жінкам, у якому піднімалася питання емансипації.
У 1871 році вийшло 12 чисел видання, а в 1872 – 5.
«Мене дуже тепер хвилює думка, скільки б могли зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони нічого не роблять»
, –
писала Марія Вілінська
.
Ідея жіночої самодостатності та свободи розкривається також у фіналі "Інститутки"
"... я вільна! І ходжу, і говорю, і дивлюсь - байдуже мені, що й є ті пани у світі!"
Іван Тургенєв і Микола Добролюбов
порівнював її з
Гарієт Бічер-Стоу
.
у
1859
Марія переїхала до
Німеччини
на лікування
Там вона познайомилась з
Д. Мендєлєєвим,
І. Сєчєновим
Згодом лікується в
Лондоні та в Італії
.
Тут вона знайомиться з
І. Тургєнєвим,
О. Герценим,
Л. Толстим
1860 року
переїзжає до Франції з сином Богданом і проживає там до 1866 року
знання французької допомогли їй працювати перекладачкою та писати власні твори
Перебуваючи у Парижі Марко Вовчок знайомиться з відомим французьким письменником, редактором, видавцем
П'єром-Жулем Етцелем
Це знайомство надихнуло письменницю займатись перекладацькою діяльністю
1866 року повертається до Петербургу
перекладає російською мовою
Жуля Верна, Ганса Крістіана Андерсена, Альфреда Едмунда Брема, Віктора Гюго,