Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Соціологія Політологія :silhouettes: (Модуль І. Соціологія (Тема 1.2.…
Соціологія Політологія :silhouettes:
Модуль І. Соціологія
Тема 1.1.
Соціологія як наука
Об’єкт і предмет соціології як науки.
Об’єктом соціології є соціальна реальність,
Соціологія
– це наука про становлення, розвиток, зміни та перетворення, про функціонування соціальних спільностей і форм їхньої самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів.
Закони та категорії соціології.
Соціальні закони
закони соціальної статики
закони соціальної динаміки
Структура соціальних законів за ступенем їхньої дії:
загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні
специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних
типах суспільств
П’ять груп законів:
– закони, що констатують співіснування соціальних явищ
– закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв’язку
– закони функціональні
– закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами
– закони, котрі стверджують можливість або ймовірність зв’язків між соціальними явищами
Базові категорії соціології
соціальна дія
соціальна взаємодія
соціальні відносини
соціальна система
соціальна група
соціальна спільність
Функції соціології.
Похідні функції соціології
світоглядна
просвітницька
евристична
прагматична
гуманістична
Функції соціології
соціально-управлінська
прогностична
описова функція (дескриптивна)
пізнавальна (гносеологічна)
соціально-технологічна
соціально-управлінська,
Місце соціології в системі суспільних наук.
Найголовніші особливості соціології як науки:
Соціологія є генералізуюча наука, котра вивчає типові, родові, повторювані в часі та просторі процеси, на відміну від індивідуалізуючих наук, предметом яких є унікальні, неповторні в просторі та часі, явища.
Якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка – економічну сферу, юриспруденція – правову, політологія – політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом спеціального вивчення.
Соціологія вивчає соціальні зв’язки між різними сферами життя суспільства.
Соціологія слугує методологією для інших гуманітарних дисциплін.
Подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи із середини XX ст., зумовлює виникнення й розширення нових галузей знань:
біосоціології
соціопсихології
соціоніки
соціолінгвістики
соціальної екології
Історичні передумови виникнення соціології.
Структура соціологічного знання.
Структура соціології
Перший рівень
– загальна соціологія, чи загальна соціологічна теорія.
Другий рівень
– соціологія конкретного суспільства.
Третій рівень
– рівень конкретних соціологічних (емпіричних) досліджень.
Структурування соціологічного знання
– фундаментальну соціологію
– прикладну соціологію
За предметом вивчення розрізняють:
макросоціологію
мікросоціологію
Структура соціології з погляду методів і рівня отриманого знання
теоретична соціологія
емпірична соціологія
Тема 1.2.
Становлення і розвиток соціології
7.
Макс Вебер як учений-енциклопедист і його внесок у соціологію.
«Розуміюча соціологія»
КонцепціЯ соціальної дії
Економічна соціологія
Політична соціологія
Концепція легітимних типів панування
традиційний тип
раціонально-легальний тип
харизматичний тип
8.
Німецька формальна соціологія (Г. Зіммель та Ф. Тьонніс).
Фердинанд Тьоніс
– предмет його уваги – дослідження природи соціальних спільнот, суть процесів, які сприяють організації та функціонуванню людських співтовариств
– соціологія вивчає суспільне життя, яке є розмаїтим і складається із певних соціальних зв’язків
– там, де ворожнеча відіграє провідну роль, немає істинно соціального зв’язку – є лише сукупність ворогуючих людей
– тип соціального зв’язку визначається типом волі, взятого за основу. Виділяє два типи волі
1) воля природна, інстинктивна
2) воля розумова, раціональна
– історичний процес власне складається з двох протилежних віх спільного життя людей:
1) спільнот = гемайншафт
2) суспільства = гезельшафт
– напрямок історичного розвитку полягає у загальному скеруванні від спільнот до суспільства,
Георг Зіммель
– суспільство складають соціальні відносини і міжособистісні взаємодії людей
– соціальні відносини розглядав у їхній динамічній природі
– увага скерована на мікропроцеси – взаємодію людини із людиною → на цій основі утворюються складніші форми усуспільнення, або соціації
– що більшою є група, то менше її члени подібні один на одного
– розвиток інтелекту відбувається одночасно із розвитком грошового господарства
– історія є історією зростаючої інтелектуалізації соціального життя та поглибленням принципів грошового господарства → призводить до всезагального відчуження
− чим незалежнішою стає людина від інших людей, тим більше вона відчуває своє відчуження;
− єдиним мірилом свободи стають гроші → гроші нищать і природу речей, і природу людини, спустошують її духовний світ
– суспільство можливе як сукупність взаємодії форм і змісту, тобто історично зумовлених цілей і мотиві людських взаємин
6.
Еміль Дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії та як предмета викладання.
Самогубство
Учення про солідарність у суспільстві
механічна
органічна
Поняття аномія
9.
Пітирим Сорокін як найвизначніший соціолог XX
Структуруа соціологічного знання
соціальна аналітика, чи соціальна анатомія
соціальна механіка
соціальна генетика
соціальна політика
Теорії Сорокіна
Теорія соціокультурної динаміки
Теорія соціальної стратифікації
Теорія соціальної мобільності
Теорія соціальної любові
Теорія творчого альтруїзму
5.
Соціологічні погляди Карла Маркса.
Учення про матеріалістичне розуміння історії
Спеціальний категорійний апарат
– суспільно-економічна формація
– спосіб виробництва
– виробничі відносини
– продуктивні сили
– економічний базис
– надбудова
– класова боротьба
– соціальна революція
Учення про комуністичне суспільство та формаційний розвиток людства
Соціальні закони
закон прогресивного руху людства через зміни суспільно-економічних формацій
закон визначальної ролі (первинності) базису та вторинності надбудови
закон класів, класової боротьби, диктатури пролетаріату та революції
закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил
10.
Структурні парадигми в соціології.
Структурні парадигми
Функціоналістські парадигми
Соціальні зміни мають суто еволюційний характер
Тлумачення суспільства як єдиного цілого, що складається із суми частин підсистем, які пов’язані між собою, взаємозалежні та перебувають у взаємодії
Розуміння конкретної підсистеми суспільства не тільки як самостійної, але водночас і як частини соціальної системи загалом, зміни в якій спричиняють зміни цієї системи
Визнання індивіда основним елементом системи через соціальну роль, яку він виконує
Розуміння суспільства як системи, що тяжіє до гармонії, солідарності, самозбереження, рівноваги
Конфліктні парадигми
4.
Школи та напрями позитивізму.
Школа позитивізму
Географічна школа в соціології.
Представники: Генрі Томас Бокль, Лев Ілліч Мєчников
Расово-антропологічна школа
. Представники: Жорж Ваше де Ляпуж, Жозеф Артюр де Гобіно, Х’юстон Стюарт Чемберлен
Соціальний дарвінізм
. Представники: Уолтер
Беджгот, Людвіг Гумплович
Органічна школа
. Представники: Альберт Шеффлє, Альбіон Смолл
Школа німецької геополітики.
Представники: Карлом Хаусхофером,
Психологічний напрям у соціології
2) школа психології народів (Морітц Лацарус, Хейнман Штейнталь)
3) «психологія натовпу» (Гюстав Лєбон)
1) інстинктивізм (Уільям Мак-Дугалл)
4) теорії психоаналізу (Зігмунд Фрейд)
11.
Інтерпретативні парадигми в соціології.
теорія соціальної дії (М. Вебер)
теорія символічного інтеракціонізму (Дж. Мід)
феноменологія (А. Щюц, Т. Лукман),
етнометодологія (Г. Гарфінкель, Е. Гоффман)
теорія соціального обміну (Дж. Хоманс, П. Блау)
3.
Герберт Спенсер як фундатор еволюціонізму.
Засновник органіцизму
Пояснення складних суспільних явищ вдавалися до аналогії з організмом
Природний відбір і боротьбу за існування
вчення про державу
Вивчення соціальних інститутів
сім’я
політика
економіка
релігія
12.
Парадигмальні школи в соціології, їхня основна проблематика.
Школа в соціології
Чиказька школа
Колумбійська школа
Франкфуртська школа
2.
Огюст Конт як засновник соціології.
Соціальна статика
Соціальна динаміка
«Закон трьох стадій»
теологічна
метафізична (абстрактна)
позитивна (наукова)
Теоретичний аналіз індустріального суспільства
13.
Соціологічна думка та соціологія в Україні.
Етапи виникнення та розвитку соціологічної думки України
перший етап протосоціологічний
другий етан розпочинається з 60-х рр. XIX ст. і продовжується до 20-х рр. XX ст.
третій етан охоплює період з 20-х до 60-х рр. XX ст.
четвертий, сучасний етан розвитку української соціології бере початок з 60-х рр. XX ст.
Ключові осіби в українській соціології
Михайло Петрович Драгоманов (1841–1895)
Олександр Іванович Стронін (1826–1889)
Сергій Андрійович Подолинський (1850–1891)
Микита Шаповал (1882–1932)
організована суспільна група
неорганізована суспільна група
проста суспільна група
складна суспільна група
Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934)
Українськийсоціологічний інститут, Віідень
1.
Основні етапи розвитку соціології.
Перший етап
– протосоціологічний
Другий етап
– академічний
Третій етап
– новітній
Тема 1.3.
Соціальна структура та соціальна стратифікація
1.
Соціологічний аналіз суспільства як соціальної системи, його внутрішня будова, основні ознаки та історичні типи.
Ознаки суспільства
3) має власну назву та історію
4) проживає на території, яку вважає своєю
2) згуртована спільною системою цінностей і норм , яку називаємо культурою
5) має власну систему управління
6) шлюби укладаються між представниками даної спільноти
1) поповнюється за рахунок дітей, які визнані представниками даного суспільства
7) існує у тривалішому часі, ніж середня тривалість життя окремого індивіда
Аспекти суспільства як цілісної соціальної системи
як сукупність індивідів, в основі взаємодії яких лежать ті чи інші загальні обставини
як ієрархія соціальних позицій (статусів) особистостей, які включені в діяльність даної системи і соціальних функцій (ролей), які вони виконують на основі даних
як сукупність норм і правил, які регулюють поведінку елементів даної системи
Марксиська концепція
первісна
рабовласницьку
феодальну
капіталістичну
комуністичну
2.
Поняття соціальних спільнот і груп, механізми їх функціонування.
Спільноти
Соціальна спільнота
Масова соціальна спільнота
Групова соціальна спільнота (соціальна група)
Соціальна група
Первинна група
Вторинна група
Класифікація соціальних груп
за кількісним складом
за часом існування
за об’єднувальним критерієм
за рівнем згуртованості та організованості
за характером діяльності
Чотири групи за Юрієм Левадою
Номінальні групи
Типологічні групи
Асоціація
Організація
Соціальний зв’язок
Соціальні відносини
Соціальні відносини
Горизонтальний характер
Вертикальний характер
3.
Соціальні інститути і соціальні організації як елементи суспільства.
Типи соціальних інститутів
домашні або сімейні
обрядові чи церемоніальні
політичні
церковні
професійні і промислові
Головні завдання соціальних інститутів
– потреба у відтворенні роду
– потреба у виробництві та розподілі засобів існування
– потреба в безпеці, соціальній злагоді та порядку
– потреба в переданні знань і набутих цінностей, соціалізація нових поколінь
– потреба у вирішенні духовних проблем, переданні духовних цінностей і ритуалів, які підтримують у суспільстві солідарність та злагоду
Типи інститутів
Економічні
Політичні
Культурні та виховні
Соціальні
Функції інститутів
Явні
Латентні
Механізм соціального контролю
Соціальні санкції
Соціальна організація
Соціальна організація
Типи соціальних організацій
Адміністративні організації
Громадські організації
Асоціативні організації
4.
Соціальні зміни та соціальні процеси.
МакросоціологічнІ теоріЇ соціальних змін
Соціокультурні теорії
Індустріально-технологічні теорії
Соціально-економічні теорії
Соціальний процес за системами
внутріособистісні
процеси у стосунках між двома індивідами
процеси у стосунках між індивідом і групою
процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру
процеси, які змінюють відносини між двома групами
процеси, які змінюють структуру та організації глобального суспільства
За характером процеси можуть бути
еволюційними
революційними
5.
Соціальна структура і стратифікація суспільства.
Параметри соціальної структури
номінальні параметри структури
рангові параметри соціальної структури
Властивості соціальної стратифікації
– соціальність (позабіологічність) цього явища
– традиційність
– функціональність
Системи стратифікації
Рабство
Касти
Стани
Класи
6.
Соціальна мобільність і проблеми її вивчення.
– горизонтальна – передбачає перехід індивідів з однієї соціальної групи до іншої без зміни соціального статусу;
– вертикальна – передбачає перехід індивіда з однієї групи до іншої зі зміною соціального статусу.
Внутрішньогенераційна мобільність (інтрагенераційна)
Міжгенераційна мобільність (інтергенераційна)
7.
Соціологічна концепція «середнього класу».
Функції середнього класу:
– вихователь і постачальник висококваліфікованої робочої сили;
– основний платник податків;
– внутрішній інвестор економіки, економічний донор;
– носій демократизації суспільства;
– стабілізатор суспільства, гарант його політичної міцності, «буфер» між
крайнощами в соціальній піраміді – вищими та нижчими верствами.
Основні критерії (показники) середнього класу
рівень економічного прибутку, що дає змогу використовувати високотехнологічні предмети побуту та послуги й забезпечити певний достатній рівень життя;
характерні складові соціального капіталу: наявність освіти та кваліфікації, що підвищують вартість робочої сили їх носія,
економічна поведінка з орієнтацією на ринкову форму господарювання, економічну свободу, самостійність і незалежність;
соціально-психологічна спрямованість на сімейний добробут, індивідуальний усебічний розвиток особи;
престиж трудової діяльності, кола спілкування, способу життя, наявність широких соціальних зв’язків, контактів, соціальних взаємодій.
8.
Соціальні статуси та соціальні ролі.
Соціальні статуси:
статус аскриптивний (приписуваний)
статус здобутий (досягнутий)
статус вроджений (природний)
Тема 1.4.
Методика і техніка соціального дослідження
1.
Соціологічні дослідження як напрям соціологічного знання. Класифікація
соціологічних досліджень.
Пілотажне дослідження
Описове дослідження
Аналітичне дослідження
2.
Програма соціологічного дослідження, її структура та функції.
Структура програми соціологічного дослідження:
Методологічний розділ (Що?, Для чого робити?):
Процедурний (методичний) розділ (Як?):
Вимоги до програми:
необхідність;
ясність і чіткість її структурних компонентів;
логічна послідовність;
гнучкість.
3.
Гіпотеза в соціологічному дослідженні. Вибірка.
Види гіпотез:
описові
пояснюючі
прогнозні
теоретичні
статистичні
емпіричні
основні;
другорядні.
первинні
вторинні
Методи вибірки:
Метод механічної вибірки.
Метод серійної вибірки.
Метод гніздовий вибірки.
Метод основного масиву.
Метод квотної вибірки.
4.
Методи збирання соціологічної інформації.
аналіз документів;
опитування;
Інтерв’ю
Анкетування
спостереження;
експеримент.
5.
Ґендерна статистика.
Економічне життя.
Освіта.
Стан здоров’я.
Насильство.
Модуль ІІ. Політологія
Тема 2.1.
Політологія як наука. Політика та політична влада
1.
Політологія як наука.
1.2.
Категоріальний апарат і методологія політологічних досліджень.
Категорії політології
2) категорії структури:
3) категорії функціонування:
1) загальні категорії:
4) категорії розвитку:
Методологічна
основа політичної науки
теорії середнього рівня.
конкретні емпіричні дослідження.
загальнотеоретичні дослідження.
Категорії загальної теорії
політики та політичних систем
політична влада.
суб’єкти політики.
політика.
політичні відносини.
політична
система суспільства.
політичні норми.
політичні інститути.
держава.
політична партія.
суспільне об’єднання.
суспільний рух.
політична ідеологія.
політична культура.
Методологія політологічних досліджень
Структурно-функціональний метод
Конфліктонологічна теорія
Загальнотеоретичні методи дослідження
2) конфліктології (Ральф Дарендорф, Льюїс Козер).
3) символічного інтеракціонізму (Джорж Мід і Герберт Блумер).
1) структурно-функціональний (Толкотт Парсонс, Роберт Мертон).
4) біхевіоризму і обміну (Беррес Скінер, Джордж Хоманс, Пітер Блау).
5) структуралізму (Клод Леві-Стросс і Міпіель Фуко).
6) постмодернізму (П’єр Бурдьє).
Символічний інтеракціонізм
Теорія обміну
Метод біхевіоризму
Емпіричний метод
Метод вибіркового дослідження
Експеримент
Методологічні
принципи:
Принцип історизму.
Принцип соціального підходу.
Принцип об’єктивності.
Соціальний підхід.
1.1.
Предмет та структура політології.
Предметом політології
політичні системи, інститути і процеси.
політична діяльність.
зацікавлені групи і політичні рухи.
політична свідомість і культура.
громадська думка і засоби масової інформації в політичному процесі.
історія політичних вчень, політична філософія, політичні ідеології.
виборчі системи і процеси.
етнічні процеси і політика тощо.
Структура політології
управління соціальними процесами.
політична ідеологія.
міжнародні відносини і світова політика.
історія політичних учень.
теорія політики і політичних систем.
Політологія як наукова дисципліна
досліджує такі проблеми:
механізми правління в рамках різних державно-політичних систем.
забезпечення життєздатності і безперебійного функціонування суспільства.
конструювання влади і політична нерівність.
відносини людей з інститутами влади.
політичне панування і правління.
політична комунікація і засоби масової інформації.
стабільність політичної системи і чинники, що сприяють її збереженню або руйнуванню.
1.3
. Функції політології.
Прогностична функція.
Інтегруюча функція.
Світоглядна функція.
Прикладна функція.
Методологічна функція.
Теоретико-пізнавальна функція.
1.4.
Політологія в системі соціально-гуманітарних дисциплін.
Політична економія.
Соціологія.
Політична історія.
Політична соціологія.
Політична філософія
Психологя.
Політична психологія.
Полотична географія.
Географія.
Геополітика
3.
Політична влада.
3.1.
Влада як явище суспільно-політичного життя.
Концепції влади:
Марксистська концепція влади.
Біхевіористська концепція влади.
Реляціоністська концепція влади.
Системна концепція влади.
Телеологічна концепція влади.
Структурно-функціональна концепція.
Психологічна концепція влади.
Типи влади
Політична влада,
Державна влада
Головні соціальні функції.
Інтегративна функція.
Регулятивна функція.
Мотиваційна функція.
Консолідуюча функція.
Стабілізаційна функція.
3.2
. Структура влади.
Об'єкт.
Ресурси.
Суб'єкт.
3.3.
Механізми здійснення та поділ влади в суспільстві.
2.
Політика як суспільне явище.
2.1
. Походження політики.
Три історичних форми влади:
2) індивідуалізована.
3) інституціоналізована.
1) анонімна.
2.3.
Функції політики та її види. Структура політики.
Функції політики:
політика є інструментом реалізації владно значущих інтересів соціальних груп.
політика покликана забезпечувати урегульованість і порядок соціальних процесів
і відносин, умов матеріального суспільного виробництва і сумісної праці.
політика забезпечує як спадкоємність, так і інноваційність суспільного розвитку.
Інновація проявляється в обґрунтуванні і реалізації нових моделей розвитку.
політика необхідна для того, щоби раціоналізувати суспільні відносини, згладити
соціальні протиріччя і направити ситуацію на пошук зважених рішень.
Суб'єкти політики
соціальні групи.
держави.
партії.
міжнародні організайії.
Три рівні суб'єктів політики:
1) Соціальний (індивіди, класи, еліти, етноси, мафія, натовп, корпоративні групи)
2) Інституціональний (партії, органи державної влади, суспільні організації тощо;
політика представлена і такими суперінститутами, як держава-нація: ООН, НАТО).
3) функціональний (армія, органи розвідки, лобі, опозиція, бюрократія).
Види політики
За масштабом
внутрішня.
зовнішня.
За змістом і характером
реакційна.
науково-обґрунтована.
прогресивна.
волюнтаристська.
Від сфери суспільства
економічна.
національна.
науково-технічну.
екологічна.
культурна.
воєнна.
За суб’єктами політики,
2.2.
Сутність політики: головні й теоретичні підходи.
Розуміння політики:
Управління суспільством.
Субстанціональний підхід.
Інституційний підхід.
Соціологічний підхід.
Теологічний підхід.
Консенсуальний підхід.
Конфліктний підхід.
Засади політики:
1) кошук рівноваги і
компромісу.
2) Конфлікт інтересів.
4.
Ґендерна політика.
Ґендер
Ґендерна політика
Концепція ґендерного мейнстрімінгу
Ґендерний індекс розвитку
Тема 2.2.
Держава як головний інститут політичної системи суспільства. Політичний
режим
1.
Політична система суспільства.
1.1.
Сутність, структура та функції політичної системи.
Об’єкти підтримки:
політичне суспільство.
«режим».
правління,
Політичні явища
1) інвайроментальні.
2) інституційні.
3) регулятивні.
4) комунікативні.
5) функціональні.
6) культурно-творчі й ідеологічні.
6) рольові.
Елементи політичної системи суспільства
політичні відносини.
політична діяльність.
політичні ролі.
політична організація суспільства.
політична свідомість.
політична культура.
політичні і правові норми.
засоби масової інформації.
інституційна підсистема.
Функції політичної системи суспільства:
3) владно-політична інтеграція суспільства.
4) регулювання режиму соціально-політичної діяльності.
2) мобілізація ресурсів.
5) легітимізація, під якою розуміється досягнення необхідного ступеня
відповідності реального політичного життя офіційним політичним і правовим нормам.
1) визначення цілей і завдань суспільства.
Функції політичної системи Габріеля Алмонда і
Дж. Пауелла:
Функція висловлення інтересів.
Функція узагальнення інтересів.
Функція відпрацювання правил і норм.
Функція застосування правил.
Функція контролю застосування правил.
Функція політичної комунікації.
1.2.
Типологія політичних систем.
Типи політичних систем за Г. Алмонда
Політичні системи англо-американського типу.
Континентально-європейські політичні системи.
Доіндустріальні політичні системи (або частково індустріальні).
Політичні системи тоталітарного типу.
Типи політичних систем за Жан Блондель
3) традиційні політичні системи, які управляються олігархією і відзначаються нерівномірним розподілом соціальних і економічних благ.
4) політичні системи, що переживають період становлення в країнах, які розвиваються, з авторитарними засобами управління.
2) комуністичні системи з пріоритетом рівності соціальних благ і зневагою до ліберальних засобів їх досягнення.
5) авторитарно-консервативні системи, мета яких – збереження соціальної та економічної нерівності, але більш дієвими засобами.
1) ліберальні демократії, які опираються на лібералізм у прийнятті державних рішень.
2.
Держава як форма політичної організації суспільства.
2.1.
Поняття, ознаки та функції держави.
Властивості держави
універсальність.
суверенність.
монополія на видання законів і норм.
збір податків і застосування насильства.
Теорії виникнення держави
теологічна теорія.
патріархальна теорія.
договірна теорія.
психологічна теорія.
теорія насильства.
марксистська (класова) теорія.
Складові атрибути держави
Територія,
Населення
Публічна влада,
Види державних органів:
органи законодавчої влади.
органи виконавчої влади.
судові органи влади.
органи контролю й нагляду.
глава держави.
Функції держави
Внутрішні функції:
правова функція.
соціально-економічна функція.
екологічна функція.
культурно-виховна функція.
Зовнішні функції:
функція захисту держави.
функція співробітництва з іншими державами.
функція підтримки світового порядку.
2.2.
Форми сучасної держави.
Форма правління
Монархія.
Абсолютна монархія
Обмежена монархія
дуалістична монархія.
парламентська монархія.
Республіка.
Президентська республіка.
Змішаної республіка.
Державний устрій
Унітарний державний устрій.
Федерація (федеративний устрій)
3.
Політичний режим.
3.1
. Поняття та параметри аналізу політичного режиму.
Поняття «політичний режим» може означати:
процесуальні аспекти інститутів політичної системи, взаємодію суб’єктів політичного процесу в структурі політичної системи.
способи і механізми розподілу влади у політичному просторі.
характер відносин між політико-владними і політико-невладними суб’єктами.
характер відносин між політичними і неполітичними інститутами.
Політичний режим розкриває характер відносин між:
державою і громадянами.
вищими органами державної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими органами).
державою і органами регіонального і місцевого самоврядування, а у федеративних державах – між державою і суб’єктами федерації.
державою і партіями.
правлячими елітними групами і опозицією.
виборчою системою і формою державного правління.
партією і групами тиску.
ідеологічними і неідеологічними формами політичного процесу.
3.2.
Типи політичних режимів.
тоталітарна влада.
Тоталітаризм правого толку.
Тоталітаризм лівого толку.
авторитарна влада.
ліберальна влада.
демократична влада.
Тема 2.3
. Політичні партії та групи інтересів в політиці. Виборчі системи та
виборчий процес
1.
Політичні партії та партійні системи.
1.1.
Ґенезис і сутність політичної партії.
Ознаки політичних партій:
певна тривалість існування в часі.
наявність організаційної структури.
прагнення влади.
пошук народної підтримки.
Кожна партія повинна мати:
ідеологію.
політичну платформу.
організаційну структуру.
певні методи й засоби діяльності.
соціальну базу.
електорат (виборців, які голосують за неї).
Структура політичної партії:
Ядро (керівні органи вищої і нижчої ланок, партійні лідери, активісти).
Рядові члени партії.
Прибічники.
1.2.
Функції та типологія політичних партій.
Функції партій
Функція виявлення і формування найбільш істотних інтересів тих соціальних груп або класів, вимоги яких партія збирається відстоювати і на політичну підтримку яких партія розраховує в своїй боротьбі за владу.
Електоральна.
Участь у реалізації державної влади через фракції у парламенті.
Політична активізація і консолідація політичних зусиль широких верств виборців.
Формування кадрового резерву професійних політиків, відбір найбільш придатних кандидатів на політичні посади.
Партія є своєрідною сполучною ланкою між суспільством і державою, народом і владою.
Типи політичних партій
За походженням і основними формами й методами діяльності політичні партії діляться на:
кадрові партії.
масові партії.
За відношенням до влади партії поділяються на дві групи:
легальні й нелегальні
правлячі й опозиційні
За класовим характером і соціальною сутністю виділяють:
робітничі.
буржуазні.
селянські.
націоналістичні.
конфесіональні.
За способом функціонування:
демократичні.
авторитарні.
тоталітарні.
За ставленням до існуючого суспільного ладу:
революційні.
реформістські.
ліберальні.
За місцем у спектрі політичних сил:
ліві.
центристські.
праві.
За політичними цілями та ідеологією:
Типи політичних партій
За походженням і основними формами й методами діяльності політичні партіїділяться на:
кадрові партії.
масові партії.
За відношенням до влади партії поділяються на дві групи:
правлячі й опозиційні.
легальні й нелегальні.
За класовим характером і соціальною сутністю виділяють:
робітничі.
буржуазні.
селянські.
націоналістичні.
конфесіональні.
За способом функціонування:
демократичні.
авторитарні.
тоталітарні.
За ставленням до існуючого суспільного ладу:
революційні.
реформістські.
ліберальні.
консервативні.
За місцем у спектрі політичних сил:
ліві.
центристські.
праві.
За політичними цілями та ідеологією:
комуністичні.
соціал-демократичні.
ліберальні.
консервативні.
націоналістичні.
1.3.
Партійні системи: сутність, різновиди.
Різновиди партійних систем
Однопартійна система
Двопартійна система
Фактори партійної системи
рівень політичної зрілості суспільства.
політична свідомість і культура суспільства, історичні традиції.
національний склад країни.
чинне законодавство.
релігійна ситуація в країні.
розміщення соціально-класових сил.
1.4.
Зародження й розвиток багатопартійної системи в Україні.
Етапи становлення української багатопартійності
Допартійний етап
Етап початкової багатопартійності
Посткомуністичний етап
2.
Політична еліта та політичне лідерство.
2.1.
Теорії політичної еліти.
Причини утворення еліти:
1) суспільство, як всі складно організовані системи, потребує професійної управлінської дії, що викликає необхідність в розподілі праці на керівниках і керованих.
2) необхідні люди, що володіють спеціальним знаннями, навиками, досвідом, здатні здійснювати управлінські функції.
3) політична нерівність в суспільстві, обумовлене нерівністю психічних, соціальних і інших умов, створює різні можливості займатися політикою для різних соціальних груп і індивідів.
4) управлінська праця високо оцінюється і стимулюється в суспільстві, а близькість до влади відкриває широкі можливості для реалізації індивідуальних потреб.
5) пасивність широких верств населення, які, займаючись рішенням власних повсякденних проблем, звичайно вважають за краще триматися далі від політики.
Елітарні концепції
Моністична концепція еліт
Плюралістична концепція еліт
Еліти
відкрита.
закрита.
легітимна.
нелигітимна.
фрагментована.
нормативна.
ідеологічна.
Функції політичної еліти:
Вивчення і аналіз інтересів різних соціальних груп.
Віддзеркалення інтересів в політичних установках.
Вироблення політичної ідеології (програм, доктрин, законів і т. п.).
Створення механізму втілення політичних задумів.
Призначення кадрового апарату органів управління.
Висунення політичних лідерів.
2.1.
Теорії політичної еліти
2.2.
Формування політичної еліти в Україні.
2.3.
Теорії політичного лідерства
Традиційний лідер.
Раціонально-легальний тип
Харизматичне лідерство
Теорія рис
Трактування марксизмом лідерства
2.4.
Типологія політичного лідерства
Функція секретаря
Генератор ідей.
Скептик-аналітик.
Організатор.
Комунікатор.
Душа команди.
Контролер-фінішер.
Види лідерства
Демократичне лідерство
Неформальний лідер
Авторитарне лідерство
3.
Виборчі системи та виборчий процес.
3.1.
Поняття виборів, їх види. Абсентеїзм і його причини.
Головні заходи та процедури політичних виборів
призначення виборів та визначення дати їх проведення
визначення меж виборчих округів і виборчих дільниць
утворення виборчих комісій
складання списків виборців
висування та реєстрація кандидатів
проведення передвиборчої агітації
голосування, підрахування голосів
оприлюднення результатів голосування
проведення в разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів
Абсентеїзм – це байдуже ставлення людей до своїх громадсько-політичних прав.
Причини абсентеїзму:
пов’язані з особливостями конкретної виборчої кампанії, коли в силу певних причин вибори не цікаві.
пов’язані з загальною політичною, соціальною й економічною ситуацією в країні.
3.2.
Виборча система: поняття, основні типи.
Типи виборчих систем
Система абсолютної більшості або ж мажоритарна; її різновидом є система відносної більшості або плюральна
Система пропорційного представництва (пропорційна); її різновидом є пропорційна система з преференціями (адресний характер).
Змішана (мажоритарно-пропорційна) система.
3.3.
Виборча система України.
У ст. 69 Конституції України зазначається, що «народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії».
4.
Ґендерні квоти.
Правові механізми впровадження квотування.
Конституційні положення
Виборче законодавство
Окремий закон про рівноправність (рівний статус)
Статути політичних партій
Практика утвердження ґендерної рівності
Прийняття спеціалізованих законів з утвердження гендерної рівності.
Внесення змін із запровадження рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до вже існуючих законів та конституції.
Запровадження спеціалізованої інституції Омбудсмана з рівних прав і можливостей.
Запровадження фондів, організацій та їхніх мереж, діяльність котрих спрямована
на досягнення ґендерного паритету в політиці.
Створення парламентських структур (груп, комітетів, комісій) з рівних прав і можливостей. Важливою є інформативна політика парламенту з популяризації гендерної рівності в суспільстві.
Тема 2.4.
Світова політика та глобальні проблеми сучасності
1.
Міжнародні відносини і міжнародна політика у політичному житті суспільства.
Особливості міжнародних відносин:
Невладний характер.
Децентралізований характер.
Консенсус.
Значна роль суб’єктивного чинника.
Класифікація міжнародних відносин
За типами міжнародних відносин
відносини, які ґрунтуються на балансі сил
відносини, що спираються на баланс інтересів
За сферами суспільного
життя
економічні
політичні
військово-стратегічні
культурні
ідеологічні
За суб’єктами взаємодії
міжнародні
міжпартійні
відносини між різними неурядовими асоціаціями
За рівнями розвитку
регіональні
субрегіональні
глобальні
За ступенем розвитку
високий
середній
низький
За ступенем напруженості
нестабільності
суперництва
ворожнечі
конфлікту
війни або мирного співіснування
довіри
співробітництва
2.
Визначення та сутність світового політичного процесу.
Структури світового політичного процесу
зовнішньополітична діяльність суверенних держав
політична діяльність громадських організацій, політичних партій та етнічних груп на світовій арені
політично значима діяльність ООН та інших міжнародних організацій
політичні акції регіонального, міжрегіонального, міждержавного та наднаціонального характеру
Тенденції, закономірності і процеси політичного процесу
тісною взаємодією інтеграційних та дезінтеграційних процесів
поєднанням упорядкованих та спонтанних акцій у діяльності суб’єктів світової політики
суперечливим та інваріантним характером
альтернативним характером та багатоваріантним вектором розвитку світової цивілізації
зростанням відносної самостійності та власної субстанціональності його складових (партій, рухів, організацій)
розширенням соціальної бази, механізмів, форм і методів здійснення світового політичного процесу
Сучасна геополітика включає такі елементи:
різке зростання впливу економічних процесів на еволюцію геополітичної ситуації в світі
значний вплив військово-технічних досягнень та результатів інформаційної революції на геополітичні стратегії розвитку людства
зростання культурно-освітньої якості населення, динаміка кількісного і фізичного стану людства
актуалізація впливу світових релігій, які суттєво впливають на геополітичні орієнтири країн
збільшення ваги «малих країн», які володіють потужним науковим потенціалом, фінансами і власними унікальними технологіями
Основні механізмами взаємодії держав
союзництво
конфронтація
партнерство
протекторат
співробітництво
Система факторів міжнародної
політики
індивідуальні фактори
рольові фактори
урядові фактори
неурядові фактори
зовнішні фактори
3.
Поняття зовнішньої політики держави.
Особливості зовнішньої політики:
не має владного характеру
зумовлена певним етапом розвитку міжнародних відносин і конкретною ситуацією на міжнародній арені
залежна не тільки від держави, що її здійснює
вона має власне інституціональне забезпечення
Цілі зовнішньої політики
Національна безпека
безпека особи
безпека суспільства
безпека держави
Збільшення сили держави
Зростання престижу держави і зміцнення міжнародних позицій.
Засоби зовнішньої політики
Політичні засоби
Економічні засоби
Ідеологічні, або інформаційно-пропагандистські засоби
Види зовнішньої політики держав:
Агресивна політика
Активна політика
Пасивна політика
Консервативна політика
4.
Зовнішня політика України: інтереси та пріоритети.
Національні інтереси України у сфері міжнародних відносин
стратегічні та геополітичні інтереси
економічні інтереси
регіональні, субрегіональні, локальні інтереси
Головні напрямки України
Розвиток двосторонніх міждержавних відносин.
Розширення участі в європейському регіональному співробітництві.
Членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях.
СтратегічнІ напрямКИ у сфері двосторонніх відносин
Двосторонні міждержавні відносини
Регіональне співробітництво в Європі.
ООН та універсальні міжнародні організації.
Головне завдання зовнішньої політики сучасної України
дотримання оптимального геополітичного балансу у відносинах між Заходом і Сходом
зміцнення національного суверенітету та захист територіальної цілісності України
забезпечення функціонування України як повноправного та незалежного суб’єкта міжнародних відносин
утвердження зовнішньополітичних пріоритетів держави на рівні міждержавних, регіональних, міжрегіональних та міжнародних відносин
активізація взаємовигідного співробітництва України на світовій арені
інтеграція національної господарсько-економічної системи у системи світової економіки
захист прав й інтересів громадян України та юридичних осіб за кордоном
підтримка української діаспори
5.
Глобальні проблеми сучасної цивілізації та шляхи їх вирішення.
Основні джерела виникнення глобальних проблем сучасності:
поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;
розширення зони суперечностей між народами, людьми взагалі, що має наслідком виникнення проблем війни та миру, захисту і розвитку духовного середовища, демографічного розвитку, боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, поширення небезпечних хвороб тощо.
Класифікація глобальних проблем людства за їх
характером:
проблеми переважно соціально-політичного характеру
проблеми переважно соціально-економічного характеру
соціально-екологічні проблеми
проблеми людини
