Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини…
Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини
Кирило Розумовський (1750–1764)
Весною 1747 р. Єлизавета видала указ про дозвіл козацькій старшині «обрати» гетьмана й призначила на цю посаду Кирила Розумовського. 1750
Реформи Кирила Розумовського
Новий гетьман отримав на ранг м. Гадяч, а своєю столицею обрав зруйнований у 1708 р. Батурин.К. Розумовський вів життя, подібне до столичного
К. Розумовський намагався повернути Україні її права. Україну було виведено з відомства Сенату й передано Колегії закордонних справ. Під управління гетьмана передали Запорозьку Січ, а також Київ,
У 1760 р. в Гетьманщині було проведено судову реформу. Полк поділявся на два судових повіти, у яких створювалися шляхетські суди — земські, ґродські та підкоморські.Підвищилася роль старшинської ради,
Останній з’їзд старшини
Наприкінці 1761 р. царем став голштинець Петро III, але вже влітку 1762 р. стався черговий двірцевий переворот.
У 1763 р. гетьман скликав у Глухові генеральну раду козацької старшини,Делегати вирішили надіслати цариці петицію із закликом — повернути втрачені Україною вольності та створити парламент на зразок сейму.
Однак Катерина II, будучи прихильницею політики повного централізму, задумала взагалі знищити автономію України.10 листопада 1764 р. вийшов указ про скасування гетьманського уряду.
Друга Малоросійська колегія (1764–1782)
Для управління Гетьманщиною було створено Другу Малоросійську колегію на чолі з президентом і генерал-губернатором Петром Рум’янцевим.
Початок перетворень
Одним з перших заходів Малоросійської колегії була заміна натуральних повинностей на утримання розміщених у Гетьманщині російських військ грошовим податком.
Законодавча комісія 1767 р.
1767 р. в столиці зібралася Законодавча комісія. Виразником прагнень українських станів повернути старі права й вольності став депутат Комісії від лубенської шляхти Григорій Полетика.Комісія проіснувала недовго
Ліквідація устрою Гетьманщини
Вони утворили Малоросійське генерал-губернаторство на чолі з П. Рум’янцевим.
У 1783 р. полково-сотенний устрій Гетьманщини було скасовано. У цивільному управлінні ввели повіти, а у військовому — створили 10 карабінерних полків.
Ліквідували ґродські, земські, підкоморські суди, увівши загальноросійські установи.
3 травня 1783 р. Катерина ІІ видала указ про закріпачення селян колишньої Гетьманщини. У 1785 р. була видана монарша «Грамота про вільність дворянства», за якою українська шляхта зрівнювалась у правах з російським дворянством.
У 1796 р. намісництва ліквідували. Із Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв виникла Малоросійська губернія (у 1802 р. вона була поділена на Чернігівську й Полтавську губернії), Київщина утворила окрему губернію з включенням частини земель Правобережжя, які наприкінці століття були відібрані в Польщі.
Скасування козацького устрою на Слобожанщині
. У 1748 р. козакам заборонили переходити з одного полку до іншого. Слобожанщина повинна була також утримувати своїм коштом ще й чотири регулярні російські полки
У середині XVIII ст. кращих козаків забирали до російських гусарських полків.
16 грудня 1764 р. Комісія Сенату оголосила постанову (за поданням Є. Щербініна) про скасування автономних слобідських полків. Козаки були перетворені на військових обивателів та обкладені податками. Селянські переходи на інше місце проживання також заборонялися, що означало їх юридичне закріпачення.
На початку 1765 р. на базі слобідських полків створили п’ять гусарських полків
На місці слобідських полків було утворено Слобідсько-Українську губернію із загальноросійською системою управління та суду. У 1780–1796 рр. вона називалася Харківським намісництвом. Потім було повернуто стару назву, яка зберігалася до 1835 р.
Турбаївське повстання 1789–1793 рр.
Приводом до Турбаївського повстання 1789–1793 рр. стало визнання Сенатом права належності до козацького стану лише кількох турбаївських родин. Тоді селяни створили своє самоврядування, обрали старшину (отамана, суддю, писаря) і відмовилися виконувати панщину.
Турбаївці протрималися чотири роки, що було винятковим випадком для того часу. Повстання придушили за допомогою урядових військ. Багатьох повстанців відправили до Сибіру.Село перейменували на Скорбне (так воно називалося до 1919 р.).