Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Цікаво про Ольгу Кобилянську _104411851_242213 (Народилася Ольга…
Цікаво про Ольгу Кобилянську 
-
З дитинства вона знала не лише українську, а й польську та німецьку мови, якими розмовляли в її родині.
Ольга Кобилянська закінчила 4 класи школи, а свій високий рівень знань досягла самостійно.
Письменниця добре малювала, грала на різних музичних інструментах (а навчилася грати на слух), була хорошою вершницею.
-
У робочому кабінеті стіни зовсім білі, бо вона говорила, що так їй вільно і просторо для творчості. На письмовому столі стоїть оригінальна чорнильниця у вигляді венеціанського човника. І пляшка з морською водою — презент румунської художниці Л. Прунку. Вона ще з дитинства мріяла побачити море, але за все життя так його і не здійснилося її бажання.
Ольга Кобилянська мала прийомну дитину (позашлюбну доньку одного із братів) і на старості, коли мала сили, то розповідала чудові казки своїм онукам.
-
Письменниця вийти заміж вона хотіла навіть не за конкретного чоловіка (вона знала його за розповідями свого брата), а за його бібліотеку.
За давньою легендою, дівчина, яка знайде едельвейси, буде дуже щасливою і матиме міцну та велику родину. Ольга маленькою дівчиною на крутих схилах назбирала ці квіти, але повір’я так і не справдилося. Але цей гербарій був завжди з нею.
Основні книги для життя від Ольги Кобилянської: Євангеліє, «Фауст» Гете та твори Т.Шевченка.
-
Її братів батьки вважали за потрібне вчити в університетах. А доньці знання ніби й зайві для щастя, тож вчилася уривками і завжди нарікала на цю нерівність.
Ольга Кобилянська та Леся Українка були подругами. Вони виробили особливий стиль звертання в третій особі - "хтось біленький" і "хтось чорненький", "хтось" і "хтосічок".
Цікавилася новинками моди, мала вишуканий смак.
-
"Мені моцно соромно, що моя фотографія пішла в світ" - Ольга Кобилянська не любила своїх знімків.
У 70 років вона стала справжньою фанаткою німого кіно. Тоді, у 30-х роках вона жила в Чернівцях і не пропустила жодної кіноновинки. Ходила зі своїми подругами і сама за них платила".
Вона мріяла, щоб по її твору "У неділю рано зілля копала" зняли фільм. Писала листи на німецьку кіностудію. Описувала як і що можна було б зняти.