1946 – Починає співпрацю з створеним в тому році журналом «Нінген». 1948 – Обирається 4-м президентом японського відділення ПЕН-клубу. 1949 – Опубліковані «Стогін гори», «Тисячокрилий журавель» та ряд інших ключових для всієї творчості Кавабати робіт.
1950 – Продовжуючи традицію, започатковану Дзюн’їтіро Танідзакі в 1934 році, видає «Нову хрестоматію з літератури», де в популярній формі у вигляді есе розкриває для читачів творчість таких японських письменників, як Акутагава Рюноске, Кікуті Кан, Ісікава Дзюн та ін.
1955 – Опублікована повість «Озеро». Завершує роботу над своїм наймасштабнішим за обсягом твором «Токійці» і повістю «Бути жінкою».
1957 – В якості віце-президента міжнародного ПЕН-клубу головує на міжнародному конгресі його членів в Японії (у Токіо та Кіото). 1957 – У журналі «Синтеся» починається публікація повісті «Сплячі красуні».
1961 – Нагороджений Орденом культури. Починає писати повість «Стара столиця», для роботи над якою тимчасово переїжджає в Кіото.
1962 – Опублікована повість «Стара столиця». 1964 – Опублікована сюрреалістична повість «Рука». Розпочато роботу над повістю «Кульбаби». 1968 – Нагороджений Нобелівською премією з літератури «за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості».
1970 – Відвідує Тайвань і Корею.