Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
«Основи психології та педагогіки» (Школи, напрями та основні концепції в…
«Основи психології та педагогіки»
Основні етапи становлення психології як науки.
1-й етап-Психологія як наука про душу.
psyche, що означає дихання, душа
logos, що означає наука.
2-й етап – Психологія як наука про свідомість.
Здатність думати, бажати називали свідомістю.
3-й етап-Психологія як наука про поведінку.
Виникла у 20 ст.
Завдання-спостереження за тим,що можна побачити, а саме: поведінкою, вчинками,реакцією людини.
4-й етап- Самосвідомість.
ставлення до себе, образ власного «Я»
5-й етап-Особитість.
Поч. 20 ст. і до нашого часу.
виявляється у предметній діяльності та спілкуванні
Методи психології
– сукупність способів і прийомів вивчення психічних явищ.
Організаційні
визначають загальний спосіб
організації психологічного дослідження
Порівняльний
( зіставлення різних груп)
лонгітюдний
(дослідження одних і тих само дітей протягом тривалого часу)
комплексний
Емпіричні
вони дозволяють сприймати первинні дані по досліджуваному явищу
експеримент(метод створ.штучної ситуації)
психодіагностичні(тести,анкети)
Обробки даних
проведення кількісного аналізу
якісний аналіз первинних даних
Інтерпретаційні
генеральний (аналіз матеріалу щодо розвитку з виділенням окремих фаз( стадій)
структурний аналіз(встановленнч структурних зв»язків між усіма характеристиками особистості)
Школи, напрями та основні концепції в психології
Інтроспективна психологія
- самоспостереження, тобто спостереження людини за власною свідомістю.
Психоаналітичний підхід
розробив 3. Фройдом (1856 - 1939) наприкінці XIX
В анатомії особистості Фройд виділяв три компоненти
Несвідоме "Воно"
"киплячим котлом інстинктів", невгамовних потягів людини.
Свідоме "Я"
є посередником між "Воно" і зовнішнім світом
"Над-Я"
"інтерналізована версія суспільних норм і стандартів поведінки".
неофройдизм
Е. Фромм (1900-1980)
Він увів поняття
"соціального характеру",
трактуючи його як сполучну ланку між психологією індивіда й соціальною структурою суспільства.
Біхевіоризм
(від англ. behavoirrism - поведінка) - напрям в американській психології, представники якого заперечують свідомість як предмет психології.
Засновник цього напряму Дж. Б. Уотсон (1878-1958)
Натомість він запропонував вважати предметом психології поведінку.
Уотсон запропонував схему "стимул-реакція" (S - R), яка означає, що в кожній ситуації стимулу S відповідає певна поведінка чи реакція R.
Необіхевіоризм
Виник у 30-х роках XX ст.
ввели до загальної схеми
"проміжну змінну"
- сполучну ланку між "стимулом" і "реакцією" (S - О - R), вони вважають, що поняття "проміжна змінна" (О) визначає пізнавальні й мотиваційні компоненти поведінки.
Гештальтпсихологія
(від нім.
Gestalt - цілісна форма, образ)
20-30-х років XX століття,
створений М.Вертгеймером (1880-1944),
В.Келером (1887-1967), К.Коффкою (1886-1941)
Початковим і основним елементом психіки гештальтисти вважають не відчуття, а цілісні образи - гештальти.
Гуманістична психологія
виникла на початку 50-х років XX ст.
людину треба вивчати як активний об'єкт дослідження
А.Х. Маслоу (1908-1970), К. Роджерс (1902-1982)
проблеми особистості, її розвиток
Когнітивна психологія
(від лат. cognitus - знання, пізнання)
аналізом різних аспектів розумової діяльності індивіда.
Значний вплив на розвиток поняттєвого апарату когнітивної психології справила теорія інформації та дослідження в галузі штучного інтелекту.
Екзистенціальна психологія
(від лат. exixtentia - існування)
напрям у психології, що ґрунтується на принципах гуманістичної психології та розумінні буття людини, пов'язаного з проблемами стресу і тривоги.
Аналітична психологія
заснована швейцарським психологом і психіатром К. Г. Юнгом (1875-1961).
центром психіки є архетип Самості (архетип - від грец. - початковий образ, ідея)
людська психіка поєднує в собі різноманітні архетипи.
К. Юнг увів поняття комплекс - сукупність взаємопов'язаних, емоційно заряджених ідей.
Термін, який використовується у психології для позначення хворобливого усвідомлення власної недосконалості.
Поняття про особистість у психології.
Особистість
— це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями.
Особистість
— соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку.
Характерними
ознаками
особистості є:
свідомость
виконувані нею суспільні ролі
суспільно корисна спрямованість її діяльності
індивідуальність
неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як
характер
темперамент
особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі),
особливості її мотиваційної сфери, спрямованості.
Вікова періодизація розвитку особистості.
розвиток особистості за своїм змістом визначається тим, що суспільство очікує від людини
послідовність стадій розвитку дитини залежить від "біологічного начала"
До 17 років відбувається повільний, поступовий розвиток центрального утворення -
ідентичності особистості.
статева ідентифікація
Важливим моментом періодизації за Е.Еріксоном є наявність криз -
"поворотних пунктів"
прогрес
- це ставлення може бути позитивним, пов'язаним з прогресивним розвитком особистості
регрес
- негативним, що викликає негативні зрушення в розвитку
Стадії Розвитку 1
Період немовляти (0-1)
Мати чи особа, яка її заміщує
Довіра до світу - недовіра до світу
Енергія та життєва радість
Раннє дитинство (1-3)
Батьки
Самостійність -сором, сумніви
Незалежність
Дитинство (3-6)
Батьки, брати, сестри
Цілеспрямованість
Ініціатива - пасивність, провина
Шкільний вік (6-12)
Школа, сусіди
Компетентність- неповноцінність
Оволодіння знаннями і вміннями
Підлітковий вік та юність (12-20)
Групи ровесників
Ідентичність особистості - невизнання
Самовизначення, відданість, вірність
Рання зрілість (20-25)
Друзі, кохані
Близькість - ізоляція
Співробітництво, кохання
Середній вік (25-65)
Професія, рідний дім
Продуктивність - застій
Творчість і турботи
Пізня зрілість (після 65)
Людство, близькі
Цілісність особистості - відчай
Мудрість
Стадії Розвитку 2
Перша стадія розвитку (орально - сенсорна)
У цей період дитина "вбирає" в себе образ матері і це є першою стадією формування ідентичності особистості.
Друга стадія розвитку (м'язево-анальна)
Якщо прагнення дитини до незалежності не придушується, встановлюється співвідношення між здатністю до співробітництва з іншими людьми і наполяганням на своєму, між свободою самовияву та її розумним обмеженням.
Третя стадія (локомоторно-генітальна)
На цій стадії відбувається статева ідентифікація і дитина засвоює певну форму поведінки, характерну для чоловіка чи жінки.
Четверта стадія (латентна)
У цей період з'являється також професійна ідентифікація, відчуття власного зв'язку з представниками певних професій.
П'ята стадія розвитку
(Підлітковий)
У випадку невдалої спроби усвідомити себе і своє місце у світі виникає дифузність ідентичності.
Завдання самовизначення, вибору життєвого шляху розв'язується в юнацькому віці завдяки цілісній ідентичності особистості, довіри до світу, самостійності, ініціативності та компетентності.
Шоста стадія розвитку
В цей період виявляється істинна сексуальність.
Це період створення сім'ї, що супроводжується любов'ю.
Сьома стадія розвитку особистості
Людина прагне до продуктивності і творчості, до реалізації своїх можливостей передати щось наступному поколінню
Якщо продуктивність не досягається, якщо немає потреби в турботі про інших людей, з'являється байдужість, зосередженість на собі, особисте життя знецінюється.
Остання стадія
Останньою стадією є пізня зрілість, яка виступає інтегративною: виникають плоди всіх семи попередніх стадій.
Особливості поведінки особистості. Темперамент і характер.
Темперамент
- сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки, діяльності і спілкування людини
Темперамент залежить
нервової діяльності
Сила нервового процесу
— властивість нервових клітин зберігати нормальну працездатність при значному напруженні збудження і гальмування.
Врівноваженість процесів збудження і гальмування
— це співвідношення їх сили.
Рухливість нервових процесів
характеризується швидкістю їх виникнення і зміни на протилежний процес.
Типи
Сильному неврівноваженому типу нервової діяльності відповідає
холеричний
темперамент;
сильному врівноваженому рухливому —
сангвінічний
;
сильному врівноваженому інертному —
флегматичний
;
слабому —
меланхолічний
.
Властивостями темпераменту
інтроверсія
людина, зорієнтована на власні почуття
емоційна стабільність
характеризується стійкістю щодо зовнішніх впливів
екстраверсія
людина, зорієнтована на навколишній світ
нейротизм
високою реактивністю на зовнішні впливи
Характер
— це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і виявляються в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.
Перша підсистема містить риси, які виявляються в
діяльності
(ініціативність, працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, відповідальність, послідовність, раціональність, рішучість або альтернативні риси).
До другої підсистеми відносяться риси особистості, які виявляються
у стосунках з іншими людьми
(тактовність — безтактовність, співчуття — байдужість тощо).
Третю підсистему становлять риси людини, які виявляються в її
ставленні до самої себе
(самокритичність — завищена самооцінка, почуття власної гідності — приниженість; альтруїзм — егоїзм).
Четверта підсистема — це сукупність рис, які визначають ставлення
людини до речей
(акуратність — неохайність, щедрість — скупість і т. ін.).
Психологічні способи впливу в процесі спілкування.
Нога в двери (англ. The foot-in-the-door)
метод постепенного усиления просьб.
В 1974 году Патрицией Плинер и её сотрудниками был проведён эксперимент среди жителей пригорода Торонто. К людям обращались с просьбой пожертвовать деньги в общество борьбы с онкологическими заболеваниями. Только 46 % людей согласились оказать помощь. Но если до этой большой просьбы люди соглашались выполнить незначительную просьбу (поносить значок, рекламирующий данную кампанию), то процент согласившихся пожертвовать деньги возрастал почти в два раза.
Один из вербовщиков — Джим Джонс — так рассказывал о своих успехах[2]: он обращался к прохожим с просьбой потратить только лишь пять минут для того, чтобы заклеить и отправить несколько конвертов. После этого люди готовы были к новым заданиям. Первоначально пожертвования в секте носили добровольный характер, затем пожертвования стали обязательными и сумма постепенно увеличивалась, пока люди не отдавали всё, что они имели.
«Дверь в лицо» (англ. door-in-the-face; DITF)
Переконання
як засіб соціально-психологічного впливу – це свідома, аргументована дія щодо однієї людини або групи людей з метою змінити їхнє судження, ставлення, намір чи рішення.
Засобами переконання є: ясні, чітко сформульовані аргументи, висунуті співрозмовнику в прийнятному для нього темпі та зрозумілій термінології (метод розгорнутої аргументації); відкрите визнання як сильних, так і слабких сторін рішення дає співрозмовнику змогу зрозуміти, що ініціатор впливу «володіє ситуацією» (метод двосторонньої аргументації); отримання згоди у відповідь на кожен доказ (метод позитивних відповідей Сократа).
Навіювання
– це свідомий неаргументований вплив на людину або групу людей з метою змінити їхній стан, ставлення, схильність до певних дій.
асобами навіювання є: володіння методом гіпнозу; особливі індивідуальні якості; особистий авторитет; використання умов і оточення, які посилюють сугестію (приглушене освітлення, ритмічні звуки, ритуальні дотики та інше); вибір партнерів, які найбільше піддаються впливу.
Зараження
– це передача свого стану або ставлення іншій людині, або групі, котрі якимось чином (немає пояснення яким) переймають цей стан або ставлення.
Засобами зараження є: висока динаміка і ненргійність особистої поведінки; артистизм; інтеграційне залучення партнерів; поступове нарощування інтенсивності дій; прямий погляд в очі співрозмовника; дотики і тілесний контакт.
Наслідування
– це здатність викликати бажання бути подібним до себе.
Мода
(від лат. modus - норма, правило, міра) - це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настроїв, смаків, захоплень, які домінують у суспільстві.
24. Відчуття і сприймання як пізнавальні психічні процеси.
При
чуттєвому пізнанні
предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуттів людини
Відчуття і сприймання несуть інформацію про зовнішні ознаки та властивості об’єктів, утворюючи чуттєвий досвід людини.
Абстрактне пізнання
, як вища форма пізнання людиною дійсності, відбувається за участю процесів мислення та уяви.
Відчуття
– пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на її органи чуттів.
Існують також
інтерорецептивні
відчуття, які є такими, що йдуть від внутрішніх органів.
Отже,
відчуття
– основа пізнавальної діяльності, умова психічного розвитку, джерело побудови адекватного образу світу.
Органи чуттів або
аналізатори
– це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в свідомість людини.
Класифікація відчуттів:
зорові
слухові,
дотикові,
больові,
температурні,
смакові,
нюхові,
голоду і спраги,
кінетичні і статичні.
Сприймання
– це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх її якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів.
Сприймання розрізняють:
за сенсорними особливостями (зорові, слухові, нюхові, дотикові, смакові, кінетичні, больові),
за ставленням до психічного життя (інтелектуальні, емоційні, естетичні),
за складністю сприймання (сприймання простору, руху, часу)
25. Характеристика та види пам’яті.
Пам’ять
– процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом свого досвіду. Це характеристика пізнавальної функції психіки, складова пізнавальної діяльності індивіда.
Види пам’яті
Образна
– виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними.
Словесно-логічна
– це думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети і явища в їх істотних зв’язках і відносинах, у загальних властивостях.
Рухова
– виявляється в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів.
Емоційна
– виявляється в запам’ятовуванні людиною своїх емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не стільки самі емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають.
За тривалістю розрізняють
Короткочасна
– характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням.
Довготривала
– виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на тривале зберігання та наступне використання в діяльності людини.
Оперативна
– забезпечує запам’ятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.
За способом запам’ятовування
Мимовільна
– пам’ять, коли ми щось запам’ятовуємо та відтворюємо, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам’ятати або відтворити.
Довільна
– пам’ять, коли ставимо собі за мету щось запам’ятати або пригадати.
Індивідуальні особливості пам’яті
Швидкість
– визначається кількістю повторень, потрібних людині для запам’ятовування нового матеріалу.
Точність
– характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, та кількістю допущених помилок.
Міцність
– виявляється в тривалості зберігання завченого матеріалу (або повільністю його забування).
Готовність до відтворення
– виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати потрібні їй відомості.
40. Основні фактори впливу на розвиток особистості
Фактори розвитку
особистості поділяються
зовнішні(соціальні)
Середовище
Все те, що оточує людину
від народження до кінця життя
Мікросередовище
Мезосередовище
Макросередовище
Виховання
є головним чинником формування особистості дитини, завдяки якому реалізується програма її соціалізації, розвиваються природні задатки і здібності.
внутрішні (біологічні)
спадковість
від батьків анатомо-фізіологічна будова, характер обміну речовин, ряд рефлексів, тип вищої нервової діяльності.
особливості будови головного мозку, органів відчуття і руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження.
Ми не говоримо «
особистість
немовляти». Фактично кожний з них – вже
індивідуальність
.
41. Соціальні фактори розвитку особистості.
Середовище - комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток.
Середовище поділяють
на природне (географічне)
соціальне
домашнє
У середовищі людина соціалізується.
Соціалізація
- процес інтеграції індивіда в суспільство, в соціальні спільноти шляхом засвоєння елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.
Мета соціалізації
- допомогти індивідові вижити в суспільному потоці криз і революцій, оволодіти досвідом попередніх поколінь, зрозуміти своє покликання, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві.
При цьому людина прагне до
самопізнання
, само осмислення, самовдосконалення.
Соціалізація залежить від
макрочинників (суспільство, держава, планета, світ і космос)
мезочинників (етнокультурні умови і тип поселення, в яких живе і розвивається людина)
мікрочинників (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні організації, товариства однолітків, засоби масової комунікації та інші інститути виховання)
Відчутним є виховний вплив
домашнього середовища
, тобто сімейного оточення, а також оточення дитини поза школою (двору, вулиці), сусідів. Підтримуючи з ними добрі стосунки, батьки вводять дітей у
громадське життя
, навчають їх жити з людьми і для людей.