Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Прізвище: Лермантов (Ім я : Михайло (По батькові : Юрійович (Місце…

- - - - Батьки
        
        Батько ,Юрій Петрович, відставний піхотний капітан зі збіднілої дворянської сім'ї
        
        мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних)
      - Місце проживання :У 1815 р. молода сім'я жила в селі Тархани (сучасне Лермонтово) Пензенської губернії, в маєтку бабусі майбутнього поета О. Арсеньєвої.
        
        с. Трахани
        
        Бабуся
        
        Освіта
        
        отримав прекрасну домашню освіту: з дитинства вільно володів французькою і німецькою мовами, добре малював і ліпив, навчався музиці (грав на флейті, фортепіано і скрипці).
        
        1 вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського університетського благородного пансіону
        
        4 листопада 1832 року він вступив у Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів.
        
        Кавказ
        
        Творчість
        
        1837 Юний поет був засланий на Кавказ за вірш “Смерть поета”, де перебував близько року. Написав вірша «Бородіно», «В’язень»
        
        1838 Повертається до Петербурга і входить в пушкінське літературний коло, знайомиться з В. А. Жуковським, П. А. Вяземським, П. А. Плетньовим. Створює останню редакцію поеми “Демон” і поему “Мцирі”.
        
        Василь Андрійович Жуковський
        
        В'яземський Петро Андрійович
        
        Петро Олександрович Плетнев
        
        1840 Публікація роману “Герой нашого часу“.
        
        Причина загибелі : На одному з вечорів у будинку Верзіліних, де збиралася молодь, ображений черговим ущипливим жартом Лермонтова, Мартинов викликає його на дуель. Дуель відбулася 15 липня 1841.
        
        Поет був убитий. Тіло Лермонтова було поховане на П'ятигорському кладовищі. Пізніше на прохання бабусі труну з прахом поета перевезли в Тархани і поховали в родинному склепі.
        
        1 more item...
        
        будинок Верзіліних
        
        Мартинов Микола Соломонович
        
        Побоюючись за здоров'я хворобливого онука, бабуся здійснювала втомливі подорожі на Кавказ (1818, 1820, 1825 рр.) для лікування мінеральними водами. Враження від цих поїздок залишилися у Лермонтова в пам'яті на все життя (згодом вони знайдуть своє відображення в ранній творчості поета — «Кавказ», 1830; «Сині гори Кавказу, вітаю вас!», 1832).
        
        Під час кавказького заслання він познайомився з декабристами, які також відбували тут заслання, а з поетом А. Одоєвським навіть подружився.
        
        Одо́євський Олекса́ндр Іва́нович