Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Григор'єв Андрій Олександрович (Біографія (Навчання (У 1901 році…
Григор'єв Андрій Олександрович
Російський радянський географ, академік АН СРСР (1939 рік), перший директор (1931-1951 роки) Інституту географії АН СРСР.
День народження
01.11.1883 року
Дата смерті
22.09.1968 року
Громадянство
Росія
Біографія
Народився в Царському Селі, передмісті Санкт-Петербурга, в дворянській родині
Навчання
У 1901 році закінчив Царськосільську гімназію із срібною медаллю, у тому ж році вступив до природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету
Закінчив університет у 1907 році, але за участь у подіях революції 1905–1907 років був позбавлений права викладати
Професійна діяльність
У період з 1909 по 1916 роки Андрій Олександрович Григор’єв працював у відділі географії Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона.
У 1918 році Андрія Олександровича Григор’єва призначили деканом заснованого за його участю першого в Росії Географічного інституту. З 1925 по 1936 роки був професором Петербурзького університету.
З 1931 по 1951 роки працював першим директором Інституту географії РАН, а з 1960 по 1966 роки був головним редактором Короткою географическойэнциклопедии.
Головний редактор Короткої географічної енциклопедії у 1960–1966 роках.
Член КПРС з 1946 року. З 1948 року почесний член Союзу географічних товариств Югославії. У 1961 році обраний академіком німецької академії натуралістів «Леопольдіна»
Експедиції
За першу подорож у 1904 році до Великоземельської тундри імператорське Російське географічне товариство нагородило в 1905 році Андрія Олександровича срібною медаллю[3]. У другу подорож тундрою у 1921 році Григор'єв узяв із собою Д. Д. Руднєва. Під час цієї подорожі він встановив моренний характер ландшафтів тундри, дослідив північну межу поширення лісів
У 1920 і 1923 роках Григор'єв організував експедиції на Південний Урал для дослідження сільського й лісового господарства[1][2]. Під час експедиції він встановив характер змін вертикальної зональності у післяльодовиковий період
У зв'язку із пропозицією Норвегії дослідити природу Кольського півострова радянська влада організовує ряд наукових експедицій на півострів у 1928–1931 роках[1][2][3]. Під час цих експедицій Григор'єв дослідив древнє зледеніння Хібін, встановив зв'язок між тектонікою й орографією краю, разом із учнями відкрив поклади діатомітів в озерах і болотах внутрішньої частини півострова
Організував кілька експедицій Казахстаном для виявлення ресурсів орних і пасовищних земель, за результатами яких у 1944 році видав наукову працю «Природні умови Казахстану»
Наукові праці
Григор'єв розробив вчення про географічну оболонку Землі
До 1930-х років Андрій Олександрович дотримувався хорологічного підходу, акцентуючи увагу на природній складовій, але в подальшому відмовився від цих переконань і економічною географією більше не займався.
У 1932 році написав оригінальну концепцію географічної форми руху матерії.
Розробив вчення про географічну оболонку Землі, показав, що вона має специфічні закони будови і розвитку, і є об'єктом вивчення фізичної географії
Спільно з М. І. Будико в 1956 році сформулював періодичний закон географічної зональності, що встановлює повторення на різних широтах географічних зон із подібними властивостями
Найважливіші праці
«Опыт характеристик основных типов физико-географической среды» (1938–1942)
«Субарктика»(1946)
«Развитие физико-географической мысли в России» (1961)
«Развитие теоретических проблем советской физической географии (1917–1934)» (1965)
«Закономерности строения и развития географической среды» (1966)
Нагороди
Срібна медаль Імператорського російського географічного товариства у 1905 році
Велика золота медаль імені Пржевальського від Всесоюзного географічного товариства у 1928 році
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» у 1945 році
Орден Леніна у 1954 році