Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Україна в миротворчих операціях ООН. Колеснік Руслан, Нікіта Дармограй -…
Україна в миротворчих операціях ООН. Колеснік Руслан, Нікіта Дармограй
Починаючи з липня 1992 р., Україна виступає активним контрибутором військового та поліцейського персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ ООН).
Найчастіше, українські військові у складі миротворчих операцій виконують такі завдання:
гелікоптерне забезпечення;
патрулювання зони відповідальності, збір та аналіз інформації;
моніторинг процесу роззброєння, демобілізації та реінтеграції усіх озброєних угруповань;
розвідка, розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів;
сприяння у наданні гуманітарної допомоги;
супроводження гуманітарних вантажів;
ведення інженерної розвідки шляхів руху, об’єктів та місцевості;
моніторинг процесу роззброєння, демобілізації, реінтеграції;
морське патрулювання.
Важливою складовою української миротворчості є той факт, що не лише військові беруть активну участь у місіях. Виклики сучасних конфліктів змінюються, іноді набагато складніше вирішувати саме питання постконфронтаційного врегулювання. В таких умовах важливим компонентом є поліцейський персонал місій. З 1994 року понад 2500 працівників міліції та військовослужбовців внутрішніх військ брали участь у миротворчій діяльності.
У складі місій ООН у колишній Югославії, Боснії та Герцеговині, у Східній Славонії (Хорватія), Македонії, Анголі, Грузії, Судані, Східному Тиморі, ДР Конго, Ліберії, Кот-д’Івуарі, на Кіпрі та у Південному Судані, Косово (кінологічний підрозділ).
У складі місій ОБСЄ – в Югославії та у Хорватії.
У складі місій ЄС – у Боснії та Герцеговині і в Македонії
Першим комплексним документом, який окреслив політику України щодо участі у миротворчих операціях, став Закон Украйни «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» від 23 квітня 1999 року. В ньому, зокрема, говорилось: «Усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародного миру і безпеки, враховуючи зобов’язання України як держави-члена Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН) подавати допомогу ООН в діях, що провадяться відповідно до Статуту ООН, а також зобов’язання як держави-члена Організації з безпеки і співробітництва в Європі (далі ОБСЄ) конструктивно співробітничати у використанні всього діапазону можливостей ОБСЄ для запобігання конфліктам та для їх розв’язання, Україна розглядає участь у міжнародних миротворчих операціях як важливу складову своєї зовнішньої політики».
15 червня 2009 року Указом Президента України була затверджена «Стратегія міжнародної миротворчої діяльності України», документ, який повинен передбачати перспективне, стратегічне бачення подальшої миротворчої діяльності держави, визначити «пріоритетні цілі участі держави у міжнародній миротворчій діяльності, завдання та механізми реалізації національних інтересів у цьому процесі»
У документі визначаються пріоритетні цілі участі України у міжнародній миротворчій діяльності:
збереження та розширення активної присутності України у міжнародній діяльності, спрямованій на підтримання миру і безпеки;
підвищення міжнародного авторитету України та підтвердження її прагнень до інтеграції в європейський та євроатлантичний безпековий простір;
забезпечення реалізації національних інтересів.
Серед позитивних положень цього документу варто відзначити розширення кола міжнародних організацій, з якими Україна готова спільно працювати для забезпечення миру та стабільності. У Стратегії, зокрема, йде мова про те, що «ураховуючи значимість миротворчої діяльності у забезпеченні міжнародного миру та створенні сприятливих зовнішніх умов для розвитку і безпеки нашої держави, Україна має й надалі залишатися активним її учасником. При цьому основну увагу слід приділити розширенню участі України у міжнародних миротворчих операціях як одній із найбільш результативних форм міжнародної миротворчої діяльності».