Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Творчість Олександра Блока - Coggle Diagram
Творчість Олександра Блока
Опис поета
«Навіть зовнішність у нього була поетична. У ньому відчувалася природжена велич ангела, скинутого з небес... Він був “точкою перетину” багатьох традиційних ліній - водночас і дуже росіянин, і дуже європеєць...». Навіть не знаючи, про кого йдеться в цитаті з,виданої в Італії «Історії російської літератури», можна відчути, що це особистість непересічна, екстраординарна.
Анна Ахматова називала його не просто поетом, а «пам'ятником початку століття». З нею погоджувався символіст Андрій Бєлий, вважаючи цього поета «Чоло-Віком» (тобто «чолом, очільником» цілого віку, століття).
Сучасники О. Блока порівнювали його з врубелівським Демоном, образ якого в художника виник у київський період (1884-1889) і став стрижневим для його творчості. Персонаж картин М. Врубеля «Голова Демона на тлі гір» і «Демон, що летить» дуже схожий на портрет О. Блока пензля К. Сомова.
Життєвий шлях
Поет із неросійським прізвищем Блок (його пращури по батьковій лінії були німцями) став найвидатнішим російським символістом... Він народився 1880 р. в будинку свого діда, ректора Петербурзького університету, відомого вченого-ботаніка А. Бекетова.
У 1889 році його відали в другий клас Введенській гімназії, яку закінчив у 1898 році. Потім навчався в Петербурзькому університеті, спершу на юридичному факультеті , а згодом – на історико-філологічному.
У 1901-1902 рр. коло інтересів О. Блока розширюється. Домашні та книжкові впливи доповнюються потужними імпульсами, що йдуть від реального життя. Важливою подією цих років є сповнене драматизму почуття до майбутньої дружини, Любові Менделєєвої (доньки знаменитого хіміка).
У 1909 році відбуваються дві важкі події в сім’ї Блока: помирає дитина Любові Дмитрівни і помирає батько Блока.
Щоб прийти в себе, Блок зі своєю дружиною їдуть відпочити в Італію. За італійські вірші Блока обрали в творче угрупування «Академія»
Під час революції Блок не емігрував, став працювати у видавництві міста Петрограда.
Перед смертю поет часто хворів. На запит про виїзд за кордон для лікування і подальше клопотання Максима Горького політбюро ЦК РКП (б) відповіло відмовами.
Після такого рішення Блок відмовився приймати їжу і ліки, знищив свої записи. Живучи в Петрограді серед злиднів, Олександр Блок помер від хвороби серця 7 серпня 1921 року.
Творчий шлях (поетика)
Важлива прикмета життя Бекетових - інтенсивність духовних шукань, висока культура. Усі члени родини займалися літературною працею, були людьми обдарованими, освіченими, любили й розуміли слово.
Тож майбутній поет від раннього дитинства жив в атмосфері яскравих культурних вражень. Неабиякий вплив на його формування справила російська поезія XIX ст.: вірші Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Афанасія Фета, Федора Тютчева.
Перші поетичні спроби О. Блока (1898-1900), згодом об'єднані в цикл «Ante Lucem» (з латин. «До світла»), свідчать як про зв'язок із російською лірикою, так і про вплив європейської поетичної традиції (Вільям Шекспір, Генріх Гайне та ін.).
Уже в ранній творчості виявляється самобутність О. Блока:
яскравий ліризм, схильність до максималістськи загостреного світовідчуття, певною мірою аморфна, проте щира віра у високе призначення Поезії.
Своєрідним є також ставлення поета до літературної традиції. Культура минулих століть для нього жива й актуальна, десь навіть інтимно близька.
У юнацькій ліриці О. Блока знаходимо велику кількість епіграфів і цитат із Платона, Біблії, В. Шекспіра й Г. Гайне, М. Некрасова і Ш. Бодлера, крім того - варіації на теми сюжетів творів живопису та музики (зокрема ваґнерівських «Валькірій»).
Період учнівства закінчився створенням оригінальної довершеної збірки «Вірші про Прекрасну Даму» (1904). Цю назву Блокові підказав В. Брюсов, він також назвав цей цикл «сповіддю юного мрійника-містика».
Вірші про Прекрасну Даму - це містична «любовна історія» з тією, кого О. Блок ототожнював із героїнею «Трьох видінь» В. Соловйова, - Софією, божественною мудрістю, жіночим утіленням божества
«Вірші про Прекрасну Даму» не можна вважати дебютом поета-початківця, це поезії найвищого духовного напруження, бурхливих почуттів, глибокої щирості, які вирізняються довершеністю та гармонійністю образів, упевненою і зрілою майстерністю.
Перша поетична збірка та її автор одразу посіли помітне місце у російській поезії. Цей етап творчості О. Блока ознаменований створенням віршів, які згодом увійшли до трилогії ліричних драм: «Балаганчик», «Король на площі», «Незнайома» (усі - 1906 р.), а також до книжок «Несподівана Радість» і «Сніжна маска» (обидві - 1907 р.).
Поет почав роботу в царині критики та художнього перекладу, виникли літературні зв'язки, переважно в середовищі символістів (В'яч. Іванов, Д. Мережковський, З. Гіппіус - у Петербурзі; А. Бєлий, В. Брюсов - у Москві). Ім'я О. Блока ставало дедалі популярнішим.
У 1903-1906 рр. поет частіше звертався до соціальної тематики.
Змістом його творів стала «повсякденність» (часом сприйнята крізь призму містики).
У вірші «Незнайома» (1906) ліричний герой схвильовано вдивляється у прекрасну відвідувачку заміського ресторану, марно намагаючись дізнатися, хто перед ним: утілення Високої Краси, образ «давніх повір'їв» чи привокзальна «потвора» зі світу п'яниць «з очима кроликів»?
Він глибоко переживає трагічну участь людства («Роза і хрест», 1912), потім приходить до думки про обов’язкову відплату (цикл «Відплата» 1907-1913 , цикл «Ямби» 1907-1914).
Блок також плекав інтерес до дитячої літератури, написав безліч віршів, деякі з них увійшли до збірки для дітей «Круглий рік» та «Казки» (обидва – 1913)
Революційні події в Петербурзі знайшли відображення у віршах, поемах, статтях
У поемі «Дванадцять» (1918) - його останній і найбільшій поемі йдеться про червоногвардійців, які патрулюють вулиці Петрограда взимку 1917-1918 рр.
Не дивно, що колишні друзі О. Блока сприйняли поему «Дванадцять» як його ідеологічну зраду та підлабузництво перед новою владою і, ледь забачивши поета, переходили на інший бік вулиці, аби не подавати йому руки, а то й демонстративно плювали йому вслід (як Зінаїда Гіппіус).
Тоді ж, у січні 1918 р., поет написав свій останній твір - «Скіфи», в якому розвивав традицію створення поезій-погроз на адресу Заходу, що час від часу лунали з Росії (наприклад, вірш О. Пушкіна «Наклепникам Росії», 1831).
Світогляд та його втілення у певні мотиви творчості
Стверджуючи, що у кожній людині співіснують кілька особистостей, О. Блок значною мірою спирався на власний досвід
Втім, у неосяжному розмаїтті внутрішнього світу поета простежується певна спрямованість духовного й творчого розвитку.
Саме цю спрямованість мав на увазі Андрій Бєлий, коли твердив, що зрозуміти Блока можна, осягнувши «зв'язок віршів про Прекрасну Даму з поемою "Дванадцять"».
Та й сам Блок був переконаний у тому, що першою і головною ознакою справжнього митця є «почуття шляху».
У перший період, відзначений захопленням спадщиною В. Соловйова, поет виступив передусім «лицарем Прекрасної Дами», в образі якої оспівував Вічну Жіночність.
Ідея Вічножіночного звучала і в подальшій творчості митця: галерея центральних жіночих образів блоківської лірики представляла по суті різні її іпостасі.
Разом з тим ранні поетичні цикли відбивали «нічний бік» душі ліричного героя, його трагічне роздвоєння між «світлом» (ідеалом) та «пітьмою» (внутрішнім хаосом, небезпечними пристрастями, потягом до саморуйнації).
Другий етап позначився рішучим поворотом поета до реального світу. Створені Блоком картини земної дійсності були забарвлені пафосом заперечення та апокаліптичними передчуттями. У цей період інтенсивно розвивається блоківська урбаністика.
Вихід митця на нові обрії був пов'язаний із віднайденим почуттям єдності з життєвою та народною стихіями, з історією та сучасністю його батьківщини. Пріоритетного значення на цьому етапі набула тема історичних катастроф і, зокрема, тема російської революції.
У поезії О. Блока, немов у дзеркалі, відобразилися надії та сподівання, драматизм і розчарування початку XX ст. Він справді був «трагічним тенором епохи» (А. Ахматова).
Тематика
Він звеличує Гармонію, Красу і радість в літературі.
У той же самий час, коли старий світ виявився в руїнах, а новий, мов фенікс, тільки почав повставати з попелу, говорити виключно про красу пейзажу, серцевих ранах, самоті і інших особистісних проблемах, не виходило.
У творчості Блоку присутні виражені патріотичні нотки. Окремо слід виділити тему "страшного світу", що зовсім зовсім не дивно, з огляду на історичний період з його неймовірними потрясіннями.
Напрям
Творчість Блока містить кілька напрямів. Для ранніх його творів властивий символізм.
Символiзм — лiтературний напрям у модернiстському мистецтвi кiнця
XIX — початку XX столiття.
Основна риса символiзму — це
перетворення конкретного художнього образу на багатозначний символ.
Поети-символісти виробляють власні, естетичні принципи і протиставляють їх реалізму і натуралізму.
За допомогою символiв Блок торкається потойбiчного, надчуттєвого, того, що не можна побачити, а можна тiльки вiдчути внутрiшнiм зором, вiдкритою душею. Символ зв'язує i Блока-поета, i Блока-людину з iншими свiтами, допомагає йому вiдшукати вiдповiдностi мiж явищами у реальному i нереальному свiтi.
Подальші вірші Блока розглядають соціальне становище народу.
Цікаві факти
Перші вірші Олександр Блок написав у п’ятирічному віці.
Якщо вірити анкеті, яку Блок заповнював в одному з санаторіїв, де йому доводилося відпочивати, він мав пристрасть до пива і морозива.
У грудні 1913 р. О. Блок познайомився з А. Ахматовою. Вона відвідала поета, принесла із собою тритомник його віршів. Перші два томи поет підписав: «Ахматовій - Блок», а третій підпис - «Красота страшна, - Вам скажут» - був рядком його вірша, що згодом увійшов до всіх його поетичних збірок.
Олександру Блоку приписували роман з Анною Ахматовою. Однак після смерті поета Ахматова не раз у своїх мемуарах поверталася до цієї теми, розвіюючи всі чутки про «жахливу пристрасть до Блока».
Блок не гидував повіями, зраджував дружині з оперними співачками, актрисами, солістками циганського хору. Не залишилася осторонь і Люба Менделєєва. Дівиця-дружина поступилася залицянням іншого поета Андрія Білого. Блок ставився до зрад дружини з розумінням, підкреслюючи, що дружина лише «відповідає на його злочини». Так вони прожили 18 років.
Новаторство
Новаторство притаманне Блоку не тільки в темах і способі розкриття своїх думок, але також у стилістиці.
Будучи поетом-символістом, Блок зумів у яскравих і багатозначних образах передати грандіозні події і передбачити майбутнє. Блок почув загадкову музику часу, перелив її у свої вірші, Завдяки яким, ця мелодія звучить і для нас, його нащадків.
Незважаючи на академічність і наслідування канонам Золотого століття, він часто використовує вільний розмір вірша, що є даниною новому часу.
«Блок завжди мав чуйний слух. Він умів, як ніхто, слухати і розуміти вітер часу. І вітер революції свистів у його поемі, наповнюючи її шалений світ свіжістю і надією. І рваний ритм вірша був під стать прискоренню революцією ритму життя. Новаторська форма поеми, її розмовно-лозунговий лад, визначеність її революційної спрямованості, робили її дохідливою, дієвою »
Олександр Олександрович був не тільки поетом, а й драматургом. Одним з кращих творінь Олександра Блока прийнято вважати написану в 1912 році п'єсу "Роза і хрест".